Давидові було 4 роки. Народився в Тернополі. Був третьою дитиною у батьків, йдеться удописі спільноти"Меморіал. Вбиті росією".
«Він був ясним сонечком, улюбленцем сусідів. Завжди усміхнений, привітний, активний. Любив плавати, відвідував гімнастику, обожнював машинки, біговели, мав квадроцикл. Татусь брав його з собою на змагання – автогонки. Де були драйв і авто – там були і вони. Я любила називати Давида «любисточок». Щоденно йому повторювала, що він найпрекрасніший хлопчик, і що я його люблю. А він обіймав мене у відповідь і казав: «Мама – любов», – розповіла мама Тетяна.
19 листопада 2025 року родина Долиняків прокинулася рано-вранці. Старші доньки збиралися до школи, Давид – у садочок.
«Чоловік лежав на ліжку. До нього прийшов Давид. Я зайшла до них забрати із зарядки годинник. Тільки за поріг, як мене вдарила хвиля. Летів пісок, осколки, все навколо було гаряче…», – пригадала Тетяна.
«Я вірю в Бога, і вірю, що мої хлопці в його обіймах. Хоч як важко на душі, я чекаю, коли мій біль переросте у приємні спогади про чудову історію, яку ми пережили вп'ятьох», – сказала Тетяна.
У Давида Долиняка залишилися мати, дві сестри, дідусь та дві бабусі.
Нагадаємо, під час ворожого обстрілу Тернополя вночі та під ранок 19 листопада 2025 року загинули 38 осіб, ще троє вважаються зниклими безвісти.