Нагадаємо, що військовий вистрілив з автоматичної зброї в напрямку людей та втік, пише 20 хвилин 

Стрілець поранив чотирьох, а також вбив двох жінок: пенсіонерку Ольгу та 42-річну Марію. Жінок довезли до Збаразької центральної лікарні, де медики констатували клінічну смерть.  Односельці та рідні шоковані, вони до останнього сподівалися, що жінок вдасться врятувати. 
 

Помирала на очах у сина

Зранку 15 серпня рідні вітали Марію із 42-річчям, жінка пекла сирник для колег, а вже ввечері довелося діставати чорну хустку та домовлятися за поховання. Марія – вдова, у неї залишилися літня мама, брат та двоє синів: 11 і 20 років.

— Ми ввечері йшли з мамою у центрі села. Вибіг дядько у формі, тато мого товариша, і почав стріляти. Він влучив у маму, а потім ще в якусь жінку. Це все відбулося на моїх очах, мама була вся в крові. Чоловік вигукував: «Всім лежати». Ми лягли і як тільки він відвернувся, то я побіг до незнайомого дядька і почав просити, щоб він викликав швидку. Потім подзвонив до хресного і просив, щоб він біг до мами, а я повернувся додому, — розповідає 11-річний син.

Під час розмови мама загиблої Ольга Петрівна не стримує сліз, адже її онуки залишилися сиротами. Каже, вони понад усе любили свою маму і навіть подумати не могли, що жінка так рано піде з життя.

— Марія спекла сирник для колег, а потім пішла із сином до центру, щоб купити пакування. Бо планувала частування везти колегам. Їх довго не було, але я знала, що встановили батути, свято зробили для дітей, то і не переживала. А потім як подзвонили до мене і сказали, що Марію забили. Коли син (брат загиблої – прим. автора) прийшов на місце події, то жінка була ще у свідомості. Менший син так плакав і вигукував: «Мамусю, не йди. Мамусю, повернись». Це таке горе. Кажуть, що куля дійшла майже до серця. Якби хто знав, що станеться, то не пішла до того магазину, — розповідає Ольга Петрівна.

У селі позитивно відгукуються про загиблу пані Марію. Кажуть, жінка мала «золоті руки» і хист до шиття. Працювала на швейній фабриці у Тернополі. Завжди була привітною, самостійно виховувала двох дітей. Її старший син навчається в тернопільському університеті на географа.

— Гарна була жінка. Шкода, що все так трапилося. Життя обірвалося в один момент, а ще все попереду могло бути. Шкода синів, бо хоча старшому вже 20 років, але все ще дитина. Сподіваюсь, що соціальні служби не забиратимуть 11-річного хлопчика, бо йому треба родинне тепло, допомога психолога. Не кожен дорослий витримає смерть рідної людини, а це на очах у дитини вбили, — каже сусідка.