Про це він розповів журналістам Суспільного.

Ігор Бекесевич розповів про квартиру на четвертому поверсі зруйнованого російською ракетою будинку за адресою 15 Квітня, 31. Чоловік каже, що тут загинула його мати.

Мати Ігоря Бекесевича, яка загинула у квартирі. Ігор Бекесевич

"Я тут проживав більше 20 років. Проживав разом з мамою, жінкою, сином, з батьком. Тут, у цій кімнаті, лежала моя мати. Їй було 90 років. Вона пережила переселення з Польщі, але не пережила цієї війни. Вона загинула, згорівши заживо. Жінка чудом врятувалася. До останнього рятувала себе і мою маму".

Ігор Бекесевич у квартирі. Суспільне Тернопіль

Ігор говорить, що вигоріло до тла і саме помешкання, і все, що наживали роками.

"Вогонь був такий, що бетон на стінах повитріскував. Це був коридор, тут — кладовка, ванна, туалет. Ремонти були зроблені для себе, для життя робили. Думали, що то буде на довгий час, але вийшло так, що нам не дали тут пожити. У квартирі нічого не лишилося, крім заліза, пружини, ванни і кухонного приладдя. Згоріли холодильник, морозилка. В хаті нічого не лишилося — самі обвуглені стіни. Дякую волонтерам, що почистили. Не знаю, чи можливо буде тут проживати. Тепер треба буде починати життя заново".

Так виглядала квартира Бекесевичів після пожежі. Ігор Бекесевич

Дружина Ігоря Бекесевича Ірина розповідає, що зараз поволі оговтуються від стресу. Якби не чоловік із сином, які своєчасно покликали рятувальників, могла б загинути і вона.

"Мене врятували, але не підпустили до будинку. Я сиділа в машині знайомих, і ми фактично спостерігали, як горить свекруха в квартирі, як горить квартира. Просто спостерігали".

Ірина Бекесевич. Суспільне Тернопіль

Ірина говорить, що після пожежі їх прихистили знайомі, але що буде далі — не знають.

"Пропонують варіант "Є-відновлення", але це аж після остаточних всіх якихось там висновків, ремонтів. Про якесь нове помешкання загалом поки що ніхто нічого не говорить, тому що комісія визнала, що наш будинок придатний до капітального ремонту, до відновлення. Якщо відновлять квартиру всередині, тобто поштукатурять і так далі, то все інше лягає потім на наші плечі. 

Зараз — дякуючи волонтерам, знайомим, що запропонували житло, дали одяг, взуття, долучалися коштами. Я вдячна всім своїм однокласникам, одногрупникам, колегам по роботі, знайомим за те, що ми мали можливість придбати на перші моменти щось собі. Далі — ну, не знаю".