38-річний Герой був добровольцем, кілька разів приходив у військомат з проханням відправити його на війну, але більше трьох разів йому відмовляли, пише сайт Тернополяни

Руслан був наполегливий і вже в квітні відправився воювати.

Зі слів сестри Вікторії, нам стало відомо, що вже близько місяця від Руслана не було звістки. Надія, що він живий жевріла.

Проте, 16 листопада при державному обміні тілами тіло нашого Героя було передано українській стороні і упізнано рідними.

Руслан був простим і щирим, любив життя і не збирався вмирати, він пішов на війну з усмішкою і свідомо розумів, що своєю службою в ЗСУ він буде докладати максимум зусиль, звільняти від окупації міста і села, щоб люди, які там жили були щасливі в своїх домівках на рідній землі.

"Щиро сумуємо з непоправної втрати. Щиро співчуваємо сестрі загиблого воїна та її сім'ї. Нехай Господь прийме його жертву та дарує вічний спочинок на небесах. Слава Україні!!! Героям Слава! Герої не вмирають!Інформацію про зустріч тіла та похорон повідомимо додатково", - йдеться у дописі селищної ради.