Інтерв’ю із жінкою взяли журналісти ШоТам.

До війни Ольга розвивала дитячий табір. Потім стала волонтеркою і почала допомогаті роті “Сталева сотня” – 2 роти 2 батальйону 67 окремої механізованої бригади. Одного разу вирішила приїхати на фронт до своїх підопічних. Там познайомилася із командиром роти Сергієм.

“Я їхала на декілька днів, а лишилася на 4 місяці. Там уперше я побачила Сергія, і щось йойкнуло”, — пригадує жінка. 

Ольга і Сергій дізналися, що обоє народилися у Тернополі, але познайомилися лише на фронті. 

“Від нього віє такою чоловічою енергією, і це дуже насправді підкорило моє серце”, — каже Ольга.

Сергій певний час поводився стримано, але його зачепило те, що жінка старалася заповнити усі потреби його підрозділу.

Повернувшись додому, Ольга перевезла речі Сергія до себе додому. 

“Ми вже живемо разом — я і його речі”, – каже.

Зараз із батьком Сергія створюють персні, сережки, браслети, кулони та брелоки з відстріляних гільз. Вироби побували уже в різних країнах світу.