24 лютого 2022 року, на Кримському перешийку, коли ворог рвався на Херсонщину, сапер 35-ї бригади морської піхоти Віталій Скакун добровільно взявся за завдання, від якого залежали життя інших.

Він замінував стратегічний автомобільний міст Генічеськ — Арабатська Стрілка. Часу не було. Відступати — теж.

Коли стало зрозуміло, що вийти він не встигає, Віталій вийшов на зв’язок і сказав одне: міст буде підірвано.

За мить пролунала детонація.

Він загинув.

Але ворог зупинився.

Це був не просто підрив мосту.

Це був момент, коли одна людина зупинила цілу броньовану колону, порушивши темп наступу регулярної армії.

Ці хвилини дали змогу українським підрозділам відійти, перегрупуватись і вибудувати оборону. Його смерть зламала ворожий темп. Це була не відчайдушність — це був холодний, усвідомлений вибір воїна.

Віталій Скакун народився 19 серпня 1996 року в Бережанах, на Тернопільщині. Був тихим, правильним, відповідальним. Любив історію. Вірив у чесність і не терпів напівправди. Саме тому казав: поки війна — він не має права на сім’ю. Бо не зможе брехати тим, кого любитиме.

Він пішов служити не заради слави. Просто знав: хтось має це зробити.

26 лютого 2022 року Віталію Скакуну посмертно присвоєно звання Героя України з орденом «Золота Зірка».

Його ім’ям називають мости й вулиці — в Україні та за кордоном.

Але головне — він назавжди вписаний у той день, коли одна людина стала перешкодою для армії.

Це і є найвища форма сили.

Це і є ціна свободи.