Вона мало не завила, коли хлопчик сказав:
– Марино Миколаївно, вони  взуті неправильно. На різні ноги…
Вона глянула і переконалася, що дійсно черевички на різних ногах. Не так-то просто було зняти їх і знову взути. Марина Миколаївна намагалася зберігати повний спокій. Але тепер-то все правильно! Однак малюк оголосив:
– Це не мої черевики.
Вихователька мало не закричала, але вчасно втрималася:
– Чому ж ти не сказав про це раніше?
Подумки обурюючись, вона знову стягнула ці кляті черевики, коли дитина сказала:
– Це черевики мого брата. Мама змушує мене їх носити.
Тепер уже Марина Миколаївна не знала, плакати їй чи сміятися. Вона стиснула всю свою волю в кулак і знову допомогла хлопчикові натягнути черевики.
– Так, а де твої рукавички?
– Я запхав їх у черевики …