Але Горлівку окупували, і Влад у Матвіївцях пішов у 7-й клас, його сестричка Владелінка — у 1-й. А невдовзі сім’я переїхала в Ланівці, де пані Еліна, мама Влада, як дипломований медик, зайнялася лікувальним масажем, а діти навчалися у школі №1.
Донеччани, згадує Наталя Гамера, редакторка «Голосу Лановеччини», запам’яталися в Ланівцях, бо були одні з перших, хто вимушено покинув рідний дім.
Після закінчення школи Владислав навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мав багато планів, мріяв одружитися, жити у вільній Україні. Владислав також навчався на юридичному факультеті у ЗУНУ. У жовтні юнакові виповнилося б 20 років. Але віддав своє юне життя за Україну, за нас з вами…
«Груз 200… Життя таке коротке… 19 років… І все зупинилось. Залишався місяць армії. З першого дня оборона Києва. Харків, Суми, Донбас… І під Малинівкою в окоп прилетіла ракета… Зустрів гарнющу тернополяночку, мріяв про доньку… Дякую за ці 5 днів до…
Була можливість виїхати, та Владислав відповів, що буде йти до кінця. Вивезти сестричку, щоб ще за це не переживати.
Нема гіршого — ховати дітей! Свого Героя зустрічаю в труні… усім жінкам бажаю дочекатися живими своїх рідних та обійняти!» – вилила цей крик душі на своїй фейсбук-сторінці мама Владислава Еліна Ратниченко.
“Війна забирає цвіт нашої нації, зовсім молодих хлопців. Захищаючи Україну, на Донеччині загинув тернополянин Ратниченко Владислав Вікторович. Співчуваємо рідним. Вічна пам’ять Герою!”, – написав міський голова Тернополя Сергій Надал.
Поховали юного українського захисника у Тернополі. Тут сім’я Ратниченків живе декілька років. Окрім мами і молодшої сестри, у Влада залишились старша сестра і батько.
Вічна пам’ять Герою! Нехай у небесній обителі буде легко і світло твоїй душі, дорогий хлопчику! Дякуємо за Україну!