Третій день відмовляюсь вірити… Загинув наш Микола Головенко…
Чоловік, який в цивільному житті для його друзів і знайомих ніколи не асоціювався з чимсь мілітарним/войовничим, швидше навпаки – й близько не намагався претендувати на роль героя чи великого сміливця.
Війна стала тим найсуворішим екзаменом, який провалив не один “герой на словах” і несподівано успішно склали “аматори”, серед яких і Микола.
Спробую дати трішки характеристик Миколі:
- доброволець з перших днів повномасштабного вторгнення, маючи законні підстави для демобілізації;
- рядовий боєць на нулі-нулі, у самому пеклі на надскладному Покровському напрямку;
– високо освічений інтелектуал й ерудит; - інтелігент;
- письменник;
- активний і водночас скромний член нашої громадсько-політичної команди Сила Людей Тернополя з перших місяців її створення;
- чоловік, який категорично відмовився балотуватись в депутати на місцевих виборах, але максимально включився у виборчу кампанію, бувши головним редактором та по суті автором нашої виборчої програми;
- член команди, який, бувши мобілізованим, донатив на збори іншим і навіть у дні короткої відпустки долучався до волонтерської роботи;
- мій сусід по вулиці…
Микола зараз у статусі зниклого безвісти. Але, на превеликий жаль, його побратими повідомляють й підтверджують загибель. У місці, звідки складно забрати тіло.
Микола Головенко, не хочу вірити, що твоє повідомлення “Привіт. Сьогодні вихід. Знову вийду на зв’язок коли повернуся.” було останнім.
Молюсь про Диво!
Глибокі співчуття дружині Олена Моцал і всій родині”, – пише Іван Сорокалі.