Воїн загинув 5 червня у бою на Донеччині від ворожого мінометно-артилерійського обстрілу.
«У його серці вистачало місця для усіх: і маленької донечки, і для турботливих батьків, і для бабусі та дідуся, і для коханої... Та понад усе він любив Батьківщину. Плакало небо і земля, коли батьки прощалися із сином на його рідному подвір'ї, коли згорьована бабуся гладила його мужнє чоло, згадуючи, яким турботливим онуком був її Володя, коли маленька донечка отримувала благословення від священиків та останній дарунок від тата, коли кохана обіймала його портрет, розуміючи, що це єдиний скарб, який у неї залишився», - поділилися у громаді.
10 червня плакала уся громада коли труна із Героєм опускалася у землю, а ридання матері піднімалося увись, до небес. Туди, куди вже прямувала душа Володимира – янгола, який своїм прикладом показав як треба любити Батьківщину.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна пам’ять Герою!