Якщо повернутися до язичницьких часів, весняне  купання та обливання мали магічне значення. Предки вірили, що так вони викличуть дощі та матимуть гарний врожай, очистяться та вилікуються від різних недуг. Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт.
У козацькі часи, другий день Великодня був Днем Богородиці. Саме вона є берегинею роду і міцного шлюбу. Тому більшість традицій цього дня були пов’язані із залицяннями.
Проливаний понеділок українські традиції
З давніх-давен юнаки з відрами повними води ще вдосвіта ходили по хатах, де жили дівчата на виданні, та обливали їх. А ті натомість дарували хлопцям писанки на знак вдячності. Адже вважалося, що облита дівчина швидше вийде заміж та ще й за коханого хлопця. Були звичаї, коли дівчина мала встигнути подарувати юнаку писанку, щоби той її не обливав, або ж дівчата ховали писанки за пазухою, а юнаки намагалися їх відібрати (але це вже більше схоже на залицяння). Такий звичай, наприклад, був розповсюджений на Гуцульщині: після символічної боротьби, отримавши нагороду (писанку), юнак підводив дівчину до води й обливав. Колись на Закарпатті дівчат штовхали у річку, тому вони і близько не підходили до води. Але хлопці не здавалися – хапали дівчат і несли до потічка. А в одному із сіл цього регіону юнаки приходили до дівчини на виданні та кричали під вікном “Прийшли мити”. Коли вона виходила, їй тричі лили воду на руки. Вона вмивалась і дарувала парубкам писанки.

На Прикарпатті поливаний понеділок має ще одну назву – волочильний. Дуже цікава традиція, про яку, на жаль, уже майже ніхто не пам’ятає. Заміжні молодиці влаштовували у себе свято: парубки і дівчата могли приходити до них і танцювати до схочу. За кожен танець хлопець отримував писанку від своєї партнерки. Юнаки ж бігали від дому до дому, збираючи крашанки та писанки – волочилися, як кажуть місцеві. Щоправда дехто каже, що волочильний понеділок походить від традиції відвідувати всіх родичів та знайомих у перший день Великодня. У цей день діти юрбою ходили від хати до хати з гостинцями.

Взагалі у різних містах поливаний понеділок святкують по-різному. Переважна більшість молодиків бігають вулицями, підстерігаючи перехожих. В Ужгороді, наприклад, можуть розтягнути поливаний понеділок на кілька днів: спочатку хлопці обливають дівчат, потім дівчата – хлопців, а далі вже хто як захоче.

А ще у деяких селах молодь удосвіта ходить від домівки до домівки і перевіряє, хто ще досі спить. Щоправда з кожним роком так званих поливальників стає все менше і менше.
До речі, в інших народів теж є звичаї з обливаннями або, принаймні, існували. Наприклад боснійці у цей день традиційно купаються у джерельній воді. А жителі Сербії обливають будинки, виганяючи нечисту силу. Однак роблять вони це у поливану суботу. Отже, можна зробити висновок, що Поливаний понеділок – не просто день бешкетників. Він має своє значення, свій символізм та свої традиції. На жаль, сучасний світ “далеко втік” від мудрості пращурів і такі речі помалу втрачають своє сакральне значення. Нині це просто весела звичка, яка частенько переходить межі здорового глузду. Але якщо в цей день вам все ж таки не вдасться залишитись сухим, не зліться. Кажуть, сердитися не можна, адже це на здоров’я та на щастя.