Втрату одного з найкращих Синiв України сьогоднi оплакувало i небо, яке рясно лило дощем… Провести Героя в останню дорогу та вшанувати його пам’ять зiбралися рiднi, друзi, односельчани, представники духовенства, влади та громадськостi, пише Голос 

Народився Андрiй Рудий 6 грудня 1996 року. Навчався у школi в рiднiй Мар’янiвцi. Закiнчив Чернiвецький нацiональний унiверситет iменi Юрiя Федьковича.

Пiсля строкової вiйськової служби в армiї пiдписав контракт i став до лав Збройних Сил України. З 2017 року мужньо обороняв державу у зонi АТО/ООС. Продовжив захищати Батькiвщину i пiсля повномасштабного вторгнення рф на рiдну землю.

Андрiй Рудий безмежно любив Бога та Україну, був справжнiм патрiотом, обожнював iсторiю та рiдний край. Завжди був активним, ввiчливим, веселим та оптимiстичним, а ще – вiрним другом, прикладом i пiдтримкою для бойових побратимiв.

Вiдзначений державними нагородами України: орденом «За мужнiсть» III ступеня, медаллю «Операцiя об’єднаних сил. За звитягу та вiрнiсть».

Молодший сержант Андрiй Рудий був командиром взводу протитанкових керованих ракет бригадно-артилерiйської групи в/ч А0284. Професiйний вiйськовий вiддано та мужньо захищав Україну, знищивши багато росiйських окупантiв.

Вiддавши власне життя Андрiй Рудий показав, що справжня любов до Батькiвщини – сильнiша за смерть. Пам’ять про Героя назавжди житиме у наших серцях…

В Андрiя Рудого залишились мати Олександра, батько Ярослав, брат Святослав, сестра Олена та бабуся Агафiя.

Висловлюємо щирi спiвчуття рiдним та близьким!

Вiчна пам’ять Герою!