Про це розповіло «Суспільне».

17 серпня Владислава доставили до одного з медзакладів Дніпропетровщини у вкрай важкому стані. У нього була велика крововтрата, а рани почали загнивати.

«Коли перерізають горло, коли людина стікає кров’ю — шансів мало. Він тримався до кінця, але, знаєте, відрізняє те, що він до кінця був упевнений, що все буде добре», — сказав гендиректор закладу Сергій. За 11 років війни таке поранення серед військових у цьому медзакладі лікують уперше.

Військовослужбовцю вже провели операцію. Нині лікарі роблять усе можливе, аби Владислав знову міг говорити.

Про все, що відбулося з ним до евакуації, чоловік написав у щоденнику. Він пригадав, як кілька тижнів до того його бригада втратила контроль над позицією поблизу Покровська. Намагаючись допомогти побратимам, Владислав потрапив у полон.

За його словами, першим хлопцям-розвідникам, які потрапили в полон, виколювали очі, відрізали губи, обрізали чоловічі органи, вуха, ніс.

Владислав був останнім серед восьми бійців, кого російські військові скинули в яму — вони думали, що всі мертві.

«Він каже, що йому пощастило тому, що коли їх викинули в яму, то зверху ще сміття висипали, щоб не так видно було. Там була побита пляшка, у нього ж руки були зв’язані, і так він зміг тією пляшкою порізати мотузку», — розповіла Вікторія, дружина військового.

Дочекавшись, коли військові рф пішли, Владислав перев’язав горло тканиною й майже пʼять діб повз до українських позицій.

Попри пережите, Владислав уже думає про повернення на фронт, каже його брат Євген: «Пише: “Щоб ті тварюки всі відчули те, що відчув я й ті сім наших хлопців-козаків”». Та найбільше чоловік зараз мріє побачити свою 4-річну доньку.