Вона з села Ходорків на Житомирщині. Пережила голодомор, наймитування, німецьку окупацію, важку працю спершу на Донбасі, а потім – у місцевому колгоспі. А нині от – знову війна, пише про неї Укрінформ.
Попри все пані Люба досі зберігає ясний розум, хорошу пам’ять і активність. Її онуки та правнуки зараз воюють – хтось у теробороні, хтось у ЗСУ.
«Ой, я не можу спати. Лежу-лежу, все думаю, як там наші хлопці на фронті. Господи, де ви, бідненькі, не спите – ні день, ні ніч. А вороги стріляють… Радіо трошки включу, послухаю… Мені головне, щоб наших людей не вбuвалu. То я вже кажу: краще б наплести тих маскувальних костюмів, та щоб наші синочки закінчили цю війну. Та щоб була вже тиша. Доньки плетуть, а я розплітаю мішковину», – розповіла ця чудова бабуся. «Мрію дожити до перемоги. Щоранку встану і думаю: може вже закінчилася війна…». З такими україночками війна точно закінчиться перемогою!
Фото: Ольги Дубовик