Володимир Горбач воював з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Брав участь в Антитерористичній операції. Він був солдатом самохідного артилерійського дивізіону, розповів офіцер об’єднаного міського територіального центру комплектування Віктор Білас, пише Суспільне

До того, як пішов воювати, Володимир Горбач працював водієм на молокозаводі, розповіла його родичка Марія Прядун.

"Я його знаю як безстрашного воїна. Він не задумуючись пішов на цю війну з перших днів. Він був в 2014 році, воював, відстоював нашу державу. Як він приходив у відпустку, то не хотів, щоб батьки його проводжали. Він, мабуть, відчував, що це дуже тяжка ноша для нього. Сказав: "Не проводжайте мене, мені так легше буде". І він пішов і не повернувся. Він дуже відповідальним був, він не казав зайвого слова, щоб батьки не хвилювались. Дуже добра була дитина. Хай йому Господь дає Царство Небесне, хай земля йому буде пухом. І ми гордимося, що в нас такий був племінник", — розповіла про полеглого Марія Прядун.

Провести бійця в останню дорогу прийшла і його подруга Ольга.

"Ми з Володею з дитинства знайомі, можна сказати, виросли разом. Приїжджали до бабусі в одне село — Охримівці. Мій чоловік з тієї самої родини, що й Володя. І мій чоловік хрестив сина Володі. Так що зустрічались ми досить часто до війни. Він був дуже добрий. Можна сказати, безвідмовний. Де речі, дуже гарно вишивав бісером. Був дуже веселий чоловік, завжди з гумором. Важко, і не віриться, що таке може бути", — поділилася спогадами жінка.

Володимиру Горбачу було 40 років. У нього залишилися син, дружина й батьки. Поховали військового на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища в Тернополі.