Біля Церкви святого Онуфрія в Гориглядах зібралися жителі громади, школярі та ліцеїсти, щоб привітати земляка. Звучали слова пісні «На коліна не впали», а разом із ними — рядки, які процитував Павло Дронь:
 

«Ні крику, ні сліз
Тільки попіл і дим…
Та дух їх не згас,
Він палає у нім…
У вогні не згоріли,
А стали вогнем
Ті, хто, навіть, в полоні
Лишився бійцем!..»

Під ці слова і відбувалася зустріч Анатолія Дворського — оборонця Маріуполя, який, попри полон, залишився вірним присязі.
 

Сам воїн, зворушений зустріччю на рідній землі, сказав:

«Дух наш не згас! Ми переможемо!».

Анатолій Дворський служив за контрактом ще до початку повномасштабного вторгнення. Спершу ніс службу на Донецькому напрямку, а згодом брав участь у боях за Маріуполь. Разом з побратимами утримував оборону на заводі імені Ілліча, де навесні 2022 року потрапив у полон.

Його брат Дмитро Дворський розповідає, що постійного зв’язку з Анатолієм не було, проте іноді вдавалося почути кілька слів.

«Востаннє ми спілкувалися у березні 2022-го, а вже 12 квітня дізналися, що він у полоні», — пригадує Дмитро.

Спочатку рідні отримали цю звістку від побратимів, які припускали, що Анатолій або потрапив у полон, або загинув. Згодом цю інформацію підтвердила російська сторона.

2 жовтня 2025 року стало днем, коли родина Дворських дочекалася звістки, яку чекала понад три роки.
Першою повідомлення у застосунку «Дія» отримала дружина Анатолія, яка разом із чотирма дітьми проживає на півдні України.

Джерело Газета Місто