– Потрібно відмовлятися від радянських способів організації роботи, які виснажують працівників. Тому  ідея переведення видач довідок у інтернет-режим – це не щось грандіозне і цим вже користуються такі міста, як: Київ і Дніпро. Також у Рівному розробляють єдиний електронний реєстр, – запевняє експертка Коаліції ГО «Тернопільського центру реформ», представниця громадської спілки «Ради бізнесу Тернополя» Катерина Кондратюк.

Враховуючи переваги такого потенційного нововведення,  керівник відділу реєстрації проживання особи Управління Державної реєстрації Тернопільської міської ради Антон Горохівський наголосив і на негативних його сторонах, пише сайт Тернополяни.

– Реєстр територіальної громади є передбачений та створений на сайті Державної Міграційної Служби. Ми вже зареєструвалися в ньому, працівника мають електронні цифрові підписи. Затримка створення  єдиного реєстру, на нашу думку, в тому, що нам необхідно буде призупинити роботу і зайнятися наповненням цього реєстру. Також нам потрібне більше приміщення і додаткова кількість робітників, а це все затрати. Тому ми не хочемо витрачати бюджетні кошти на створення такого реєстру, бо з нового року може вже запрацювати реєстр громади на сайті Міграційної Служби, – пояснює Антон Горохівський.

Обговорення наболілого питання, адже ця ідея уже побутує другий рік, призвело до поділу думок. Відтак,  Сергій Лупак (начальник Управління соціальної політики Тернопільської міської ради) разом із Іваном Чубатим (першим заступником начальника Управління Державної Міграційної Служби у Тернопільській області) та Володимиром Сулимою (начальником Управління соціальної політики Тернопільської міської ради) запевнили, що створення такого реєстру є актуальним та можливим, єдине що турбує висловлювачів – це законодавча база. Проте директор ПП «Укрспецінформ» Михайло Шидлівський зазначив, що це затратний та довготривалий процес , який може зійти нанівець, якщо за два роки ним не користуватимуться. Однак голова правління ОСББ Довженка 6А Олеся Чванкіна не розуміє відмови колег від спрощення роботи і готова поділитися своїми надбаннями, адже вона мала досвід у збиранні даних.

 – У будинку, у якому ми збирали інформацію, є 70 квартир. Відомості про їх мешканців  ми отримали за 2 місяці. Також наша установа йде на зустріч людям, тому наші працівники видають довідки, хоча це не належить до їхньої  компетенції. Зауважу, що для роботи нам непотрібні усі персональні дані людей, а лише - числові, тому варто переходити у електронний формат, щоб певні органи влади могли мати доступ до потрібної інформації, а не переробляти шмат зайвої,  –  зазначає Олеся Чванкіна.

Розвіяти сумніви щодо законодавства та інших аргументів колег під час зустрічі вирішила Катерина Кондратюк.

– Пропонуючи введення реєстру, я опиралася на досвід міста-мільйонника (Києва), якщо там змогли організувати таку базу даних, то в нас можна за раз залити відомості про 180 тис. осіб. Щодо законодавства, то у мене є витяги із нормативних документів, тому можемо обговорити їх. Також зазначу, що деякі установи не повинні володіти персональними даними мешканців. А  будинкова книга з  довідкою про склад сім’ї взагалі – неактуальні. Ми пропонуємо оновити усі відомості і краще це робити вже у новому реєстрі, адже там інформація зможе змінюватися, а у картотеках і досі застаріла і найголовніше, що, коли жінка вийде заміж та змінить прізвище, то вона не побіжить у всі установи для того, щоб оновити дані. Відтак інформаційна база усіх установ вже сьогодні є застарілою та неефективною, – додає пані Катерина.

Спікери домовилися детальніше ознайомитися з ідеєю та зустрітися ще раз для її вирішення.