При перших ознаках затримки мовлення необхідно одразу ж звертатись до спеціалістів. Чим швидше ви виявите недоліки у розвитку вашої дитини, тим легше буде справитись з проблемою. Ознаками порушення розвитку мовлення можуть бути:
• відсутність відгуку на поклик у віці 3 місяців і старше;
• дитина не проявляє інтересу, коли чує шум, музику, мову поряд з собою;
• в 4 місяці не освоєні губні звуки – «б», «м», «п»;
• в півроку малюк, здається, не відчуває різниці у вашій інтонації, не намагається повторити її;
• однорічна дитина не намагається імітувати дорослу мову, її мова обмежена односкладовими словами, покликом мами і тільки плачем;
• в 2 роки не відповідає на прості запитання, не показує назване йому слово на картинці;
• в 3 роки відсутнє фразове мовлення, малюк розуміє тільки односкладні команди (наприклад, не розуміє фрази «Візьми і… подай…»);
• в 4 роки не спілкується з іншими людьми, так як розуміє, що доросла мова це праця;
• в 3-4 роки мову дитини розуміють тільки члени сім’ї, так як вона говорить нерозбірливо або неправильно вживає слова.
Для правильної та ефективної корекції необхідно визначити точний діагноз. Варто зробити повну діагностику, для того,  щоб  обрати метод лікування.  
Причини затримки мовленнєвого розвитку
  Затримка мовленнєвого розвитку може викликатися причинами біологічного і соціального порядку. Біологічну (органічну) основу затримки мовного розвитку найчастіше становить наявність у дитини мінімальної мозкової дисфункції, зумовленої перинатальним ураженням головного мозку В анамнезі дітей із затримкою мовного розвитку, як правило, простежуються внутрішньоутробна гіпоксія і асфексія в пологах, родові травми, внутрішньоутробні інфекції; недоношеність або переношеність, ЧМТ, гіпотрофія,  часті або тривалі захворювання раннього віку, що ослабляють дитини, поствакцинальні ускладнення. Відставання в мовленнєвому розвитку може бути пов'язано з порушеннями слуху у дитини. Відомо, що становлення і розвиток мовної функції відбувається при безпосередній участі слухового аналізатора, з опорою на почуту дитиною інформацію, тому порушення слуху також можуть виклик ати затримку мовного розвитку. Іноді більш повільні темпи дозрівання нервової системи носять генетично детермінований характер: якщо один з батьків пізно заговорив, цілком ймовірно, що у дитини також буде спостерігатися затримка мовного розвитку. Соціально-педагогічні передумови затримки мовного розвитку криються в несприятливому мікросоціальної середовищі, що призводить до дефіциту мовних контактів: необхідність мови (нерозвиненості культури спілкування в сім'ї), «синдромі госпіталізму» у часто хворіючих дітей; педагогічної занедбаності. Негативний вплив на темпи розвитку мовлення дитини може надавати білінгвізм, несприятливе мовне середовище, емоційні стреси. З іншого боку, гальмівний вплив на формування мовної функції дитини може надавати не тільки психосоціальна депривація, але і гіперопіка: в цих умовах мовне спілкування також залишається не гострою необхідністю, оскільки навколишні дорослі попереджають всі бажання дитини, які не стимулюють його самостійну мовну активність. Приблизно в третині випадків причини затримки мовного розвитку так і залишаються нез'ясованими. У постнатальному розвитку виділяють 3 критичних періоду (I - 1-2 роки; II - 3 роки; III - 6-7 років), що характеризуються найбільш інтенсивним розвитком мовної системи. Так, в I критичний період, коли відбувається інтенсивний розвиток кіркових мовних зон, при несприятливих умовах можуть створюватися передумови для затримки мовного розвитку і алалії. У II критичний період - час інтенсивного розвитку зв'язного мовлення, можуть виникати мутизм, заїкання. Протягом III критичного періоду «зрив» нервової діяльності може викликати заїкання, а органічні ураження головного мозку - дитячу афазію.
  Дитина з затримкою мовленнєвого розвитку повинна бути проконсультована групою фахівців, що включає педіатра, дитячого невролога, дитячого отоларинголога, дитячого психіатра, логопеда, дитячого психолога. 
Чим раніше розпочато розвиваючі заняття з дитиною, тим швидше і успішніше буде результат. Зазвичай при усуненні певних причин і грамотно організованій роботі вже до старшого дошкільного віку діти із затримкою мовленнєвого  розвитку наздоганяють своїх однолітків.   Ефективність корекції залежить не тільки від участі лікарів і педагогів, а й зусиль батьків, дотримання ними єдиних мовних вимог і рекомендацій фахівців.
  Профілактика затримки мовного розвитку у дітей включає створення умов для сприятливого перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду; забезпечення адекватних мікросоціальних умов і мовної середовища, що оточує дитину. Необхідно, щоб іграшки, з якими грає дитина, носили розвиваючу спрямованість.

Логопед-дефектолог Ганна Юріївна Козіцька