У добровольчий медичний батальйон Орися вступила наприкінці травня. З початком повномасштабної війни дівчина волонтерила у Львові. Допомагала біженцями, потім – пораненим у військовому госпіталі. В той самий час повторювала тактичну медицину. Каже, що знала, що піде медиком на фронт, пишуть Тернополяни.
Зараз Орися з екіпажем перебуває безпосередньо на передовій.
«Я планую тут бути й надалі, до перемоги. Госпітальєри не є тиловим батальйоном, ми базуємось в гарячих точках, щоб швидко евакуйовувати поранених у лікарню», – розповідає Орися.
“Завдання нашого екіпажу стабілізувати поранених та найшвидше евакуювати їх у госпіталь для надання професійної медичної допомоги, – відзначає Орися. – У моїй роботі найбільше мене мотивує одне – зберегти життя тих, хто його віддає безпосередньо на полі бою. Якщо в мою країну зайшли непрошені гості, я не можу сидіти і дивитись, як вони там «гостюють».
Дівчина розповіла, що на передовій важко з елементарними зручностями, але це все немає значення, коли рятуєш життя людй.
“Якщо про матеріальне, то – зв‘язок, вода, світло. Але це все не так важливо, як прив‘язка до людей, з якими я стаю як рідна. Ми є побратимами та посестрами. Тут ми разом сміємось, тренуємось, воюємо, а завтра цією людини може не стати. Стараюся про це не думати”, – підсумовує Орися.