Світлої пам’яті Василь «З 2014 року став на захист Батьківщини. Спершу він служив у лавах «Правого сектору», згодом у складі 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» та 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пізніше обіймав посаду командира екіпажу 427-го окремого полку безпілотних систем «РАРОГ». За роки війни Василь отримав безліч відзнак та нагород, серед яких: орден «За мужність», нагородна зброя, медаль «За оборону міста Бахмут», відзнаки «За військову доблесть», «За звитягу та вірність», «За військову службу», нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та «Лицарський хрест». Його хоробрість і відданість були прикладом для побратимів. Навіть після важкого поранення він повернувся до строю й продовжував боронити Україну. Лише два місяці тому Василь одружився, будуючи плани на майбутнє, але доля забрала його надто рано..», – повідомили у Хоростківській міській раді.

«Родина «Госпітальєрів» отримала трагічну звістку. Обірвалося життя воїна, захисника, сина, брата, коханого, нашого друга і побратима – Василя Комасюка. Василь служив у лавах «Правого сектору» та «Госпітальєрах»… Коли Україна втрачає сина, у серцях її громадян – пустка. У Василя залишились батьки, брат та дружина, також госпітальєрка. Схиляємо голови і віддаємо шану разом із родиною воїна…», – написали на сторінці в соцмережі Медичного добровольчого батальйону «Госпітальєри».

«У родині 427-го окремого полку безпілотних систем «Рарог» – невимовно болюча втрата. Зупинилося серце воїна Василя Комасюка, друга «Заката». Він пішов на війну ще у 2015 році, в 18 років став на захист Батьківщини та рідних. Пройшов шлях від медеваку до піхоти, а згодом став неперевершеним пілотом. Постійно розвивався, навчався, здобув освіту психолога, у перервах між виїздами вивчав іноземні мови, багато знімав про фронт… Василь був надійним товаришем, чесним і спокійним… Справжній чоловік, приклад друга і взірець бойового комрада… Назавжди в строю! Нам тебе бракуватиме, брате. Твоє ім’я ми карбуватимемо в історії далі», – йдеться в повідомленні військової частини.

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна і світла пам’ять Герою!

Дев’ять місяців надій та сподівань

Світлої пам’яті Ігоря дев’ять місяців вважали зниклим безвісти. У смутку та горі залишилися дві донечки, дружина і мама.
 

Оксана Михайлова у соцмережі написала: «Невгамовна біль, так чекали і вірили у Ваше повернення живим! Досі не хочеться вірити, що це все правда. Ви були дуже дуже відважною, сильною, мудрою, сміливою і надзвичайно доброю Людиною! Навіки залишитесь у наших серцях…».
 

«Друзі, побратими, односельчани та жителі громади прийшли на сумне подвірʼя, щоб підтримати родину та віддати шану Герою. Україна втратила ще одного сміливого сина, який до останнього подиху стояв за її свободу…», – йдеться у дописі Саранчуківської територіальної сільської громади.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

Переживши полон, маючи інвалідність продовжував захищати Україну

Світлої пам’яті Василь до війни працював монтажником вікон і дверей у тернопільській фірмі «ЕлДом». «Служив у зоні АТО (із січня 2015 р. в окремій розвідувальній роті 56-ї мотопіхотної бригади). 12 листопада 2015 р. під час виконання бойового завдання він потрапив у полон на околиці села Піщевик Волноваського району Донецької області. У неволі перебував понад два роки. Його матір, Зіновія, неодноразово зверталася до різних інстанцій, щоб добитися звільнення сина. 27 грудня 2017 р. відбувся великий обмін полоненими. Серед звільнених був і Василь Гулька. Попри проблеми зі здоров’ям, отримані після полону, незважаючи на інвалідність отриману внаслідок війни, Василь продовжував військову службу. Два місяці тому він залишив лави армії. За службу був нагороджений орденом «Сталевий хрест непереможних», медалями «Ветеран війни» та «За участь в АТО». Напевне, в нашому селищі немає людини, яка не знає його імені.У Василя залишилися дружина Галина, доньки Анна та Марія, мати Зіновія, сестри Ірина та Софія», – повідомили у Великобірківській селищній раді.