"Але є неймовірні винятки. І це в найнеочікуваніших місцях. 

Їхав сьогодні в Тернополі ввечері тролейбусом. Все, як завше - після робочий час, всі напружені, мовчазні і (ууу, як я того не люблю) сірі в одязі і зовні. Але сьогодні було по іншому. Або я мав надто поганий досвід спілкування з кондукторами, або я давно не катався тролейбусами, але ті 10 хвилин мандрівки залишили враження, які тримають ще досі.
"Ну, що там Миколайчики, готові до свята? А я до вас вже йду!" - повірте, не від кожного кондуктора в громадському транспорті таке почуєш - "Хто був чемним, хто чекає на подарунки?". А на питання про подарунки для нас, ми отримали ось такі солодощі. Але те на скільки солодко та приємно тепер всередині не зрівняється з жодним рафаелло....

Дай Боже здоров'ячка, натхнення та всіляких успіхів тій незабутній працівниці, яка на завершення робочого дня і сама була веселою-веселою, і подарувала стільки емоцій та настрою всім, кому пощастило потрапити у "правильний" тролейбус  З такими працівниками громадський електротранспорт буде розвиватися, що еге-гей 

Рекомендую всім - підтримуйте розвиток електротранспорту мандрівками в тролейбусах. Як бачите, дива трапляються і там. Там - то тролейбус номер 158, маршрут №2 

А тепер, УВАГА, питання: КП «Тернопільелектротранс», мо', Антон Марчевський підсобиш - хочу зробити подарунок у відповідь цій чудовій жіночці, як її краще віднайти? Вона, насправді, дуже заслуговує цього"