Про це повідомило адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери».

— 4 червня 2018 року 4-річного хлопчика доставили до дитячої інфекційної лікарні (інфекційного відділення дитячої лікарні — прим. ред) з тяжким станом, — йдеться у повідомленні. — Лікар, яка чергувала, замість менінгіту поставила неправильний діагноз – «гастроентеральна ферментопатія». Відповідно, і лікування призначила хибне. Коли хлопчику стало гірше, інший лікар теж не змінив діагноз і не зробив необхідних аналізів. Дитині не надали потрібного лікування проти менінгіту. Наступної ночі стан різко погіршився, і Артем помер у реанімації.
 

Експертизи підтвердили, що помилки медиків та несвоєчасне лікування безпосередньо призвели до смерті дитини.
 

Першу справу закрили через закінчення строків давності

Поліція відкрила кримінальне провадження за ч.2 ст.140 КК України, лікарям пред’явили обвинувачення і направили кримінальне провадження до суду. Лікарям загрожувало позбавленням волі на строк до трьох років.

6 листопада 2023 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду кримінальне провадження про обвинувачення лікарів у вчинені ними злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України закрито із звільненням лікарів від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК України.

Жінка подала позов до лікарні

25 вересня 2024 року мати хлопчика звернулася до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2» про стягнення з лікарні моральної та матеріальної шкоди.

28 липня 2025 року суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Т. І. повністю задовольнив цивільний позов мати хлопчика Справа №607/20829/24.
 

Чим керувався суд

В обґрунтування свого рішення суд послався на правові позиції Верховного Суду.

«Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № 398/571/15-ц) дійшов висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року (справа № 3-51гс14), вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, який був підтриманий постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року (справа № 648/2035/17)
 

Відтак суд констатував, що лікарі звільнені від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, зокрема, під час кримінального провадження не встановлено відсутність події злочину, відсутність у їх діях (бездіяльності) складу злочину, непричетність відповідної особи до скоєння злочину, кримінального правопорушення, тож презумпція вини завдавача шкоди неспростована.

Суд взяв до уваги, що у цій справі йдеться про матір, у якої в закладі охорони здоров’я помер її малолітній син. Позивач зазначає, що ще вчора вона з сином жартували, сміялися, плакали разом, конфліктували, а сьогодні особливий світ, наповнений присутністю рідної людини, перестав існувати. Позивач перманентно переживає складні психологічні етапи, що є морально виснажливим для неї та впливає на стан її здоров’я. Позивач стверджує, що смерть дитини вплинула на її життя, у тому числі на продуктивність її праці, що передусім залежить від емоційно-психологічного стану особи.

Відповідно до матеріалів справи існує нерозривний причинно-наслідковий зв'язок між діями медичних працівників, які не відповідали встановленим нормативним вимогам лікування, та смертю малолітнього хлопчика.
 

Суд взяв до уваги, що у цій справі йдеться про смерть малолітньої дитини, життя якої перебуває під особливою охороною держави. Йдеться про дитину, смерті якої, згідно з висновками експертиз, за умови надання належної медичної допомоги, зокрема при своєчасній діагностиці безпосередньо після госпіталізації, можна було б уникнути.

Суд вийшов з концепції неможливості знайти справедливий матеріальний еквівалент стражданням, які особа переживає у зв’язку з втратою близької людини, особливо, коли йдеться про втрату, що її батьки переживають з приводу втрати своїх малолітніх дітей. На думку суду, біль і страждання від такої невідворотної втрати, неможливість відновити попередній стан життя людини може оцінити лише особа, яка зазнала таких страждань. Відтак, в основі визначення розміру моральної шкоди, за обставин цієї справи, варто брати величину, яку вважає розумною та справедливою сама особа, яка зазнала таких страждань».

Що далі?

Рішення суду не є остаточним, воно може бути оскаржене в апеляційному та Верховному Суді, йдеться у повідомленні.
 

джерело 20 хвилин