Тут знаходиться греко-католицька святиня – Страдчанська печера.

Складається з вхідної галереї, в якій влаштована церква. У печерній церкві є кам’яний хрест ХІ століття, зберігся кам’яний стілець для сповіді. Біля головної стіни — витесаний з каменю престол, за яким у заглиблені горіло вічне світло. Також там було кілька чернечих келій. У кінці галереї є стіна, де по каменю стікають краплі – «сльози Богородиці».

Згідно з давньою легендою під час монголо-татарської навали жителі селищ ховалися в цих печерах. Одного разу татари виявили таємний вхід до печер. У гніві вони розпалили багаття, і всі люди, що знаходяться всередині печер, загинули. Ченці стали молитися про спасіння душ невинних людей. Кажуть, Божа Матір почула прохання і з’явилася людям на захист.

Це означає, що проща до Страдчу і участь у Хресній дорозі за своїм духовними благами і значенням прирівнюється до прощі в Єрусалимі і проходження справжньої Хресної дороги Спасителя. Існує чимало свідчень чудесного зцілення, а також духовного навернення тих, хто бодай раз пройшов Хресну дорогу в Страдчі.