Цю країну вони обрали не випадково, адже Оксана з чоловіком вже працювали там з 2005 по 2008 роки, доглядаючи за літніми людьми.
Після повернення до України Оксана закінчила інтернатуру та Національну медичну академію післядипломної освіти.
Оксана має високий рівень кваліфікації. Вона – педіатр вищої категорії, а також дитячий алерголог-імунолог з 12-річним досвідом роботи.
Англійську мову Оксана знає на рівні Intermediate. Коли вона приїхала до Англії як переселенка, для неї та інших медиків через джобцентр організували інтерв’ю. Їм повідомили, що вони можуть працювати лише як support-workers, тобто на рівні санітарки.
Таку позицію їм пояснили тим, що багато українок не знають англійської мови та специфіки британської системи. “Британська система охорони здоров’я не вірить, що ми можемо надавати якісну медичну допомогу, адже отримали освіту не в їхній країні.”, – ділиться біженка.
Українським медикам складно працевлаштуватися у Великій Британії
У Великій Британії українські медики мають можливість працювати лише з неповною зайнятістю.
Щоб підтвердити свою кваліфікацію, їм необхідно пройти три іспити: один з англійської мови та два з медицини (теоретичний та практичний).
Цей процес може тривати до п’яти років, зазначає Оксана, українська педіатрка, яка переїхала до Англії.
На відміну від Польщі та Німеччини, де після складання мовного іспиту можна працевлаштуватися помічником лікаря, у Великій Британії це неможливо до здачі всіх трьох іспитів.
Основна проблема полягає у високій вартості життя в Англії, а також у тому, що на підготовку до першого іспиту потрібно багато часу.
“Побутові справи, які виникають, коли є сім’я, заважають зосередитися на підготовці до іспитів. Деякі люди живуть на мінімальну зарплату (отримують державні виплати) та їм надають соціальне житло, але весь свій час вони витрачають на підготовку до іспитів”, – пояснює Оксана.
Через це процес працевлаштування українських медиків у Великій Британії стає дуже складним та потребує значних зусиль і часу.
У джобцентрі їй рекомендували працювати хоча б на неповний день, натякаючи на те, що країні не вистачає прибиральниць та іншої робочої сили.
Оксана вирішила спробувати влаштуватися фармацевтом в аптеку. Вона подала заявку, резюме та заповнила опитувальник. Їй відповіли, що вона добре відповіла на питання та запросили на інтерв’ю.
Однак на інтерв’ю їй повідомили, що вакансія вже закрита.
Пізніше Оксана дізналася, що роботодавці не зацікавлені ні в кандидатах з недостатньою кваліфікацією, ні в тих, хто має надто високий рівень освіти.
У її випадку роботодавець вважав, що вона може давати поради покупцям, хоча Оксана хотіла лише продавати ліки.
Наразі в країні немає чіткої системи адаптації медиків до місцевої системи охорони здоров’я,
Оксана зазначає, що у Великій Британії не зацікавлені у працевлаштуванні українських медиків, які мають наукові звання та вищу освіту, але не володіють англійською мовою на належному рівні.
Хоча існує інформація про те, що у Великій Британії плануються заходи для полегшення працевлаштування українських медиків.
У джобцентрі їй рекомендували працевлаштуватися на посаду support-worker (помічника в госпіталі), яка передбачає виконання дрібних маніпуляцій з догляду за пацієнтами.
Однак через проблеми зі спиною Оксана не може виконувати таку роботу.
“Джобцентр – це найстресовіша організація, бо тобі постійно кажуть: «Працюй. Більше працюй! Ще більше працюй!»”, – ділиться Оксана.
Наразі вона працює помічником вчителя три дні на тиждень, що залишає їй мало часу на підготовку до першого іспиту, необхідного для підтвердження кваліфікації медика.
Оксана зазначає, що при працевлаштуванні у Великій Британії дуже важливим фактором є наявність рекомендацій від попередніх роботодавців або спонсорів. Особливо цінними вважаються рекомендації від британських роботодавців.
Наявність двох письмових рекомендацій значно підвищує шанси на працевлаштування у Великій Британії. Мені пощастило, що я змогла отримати рекомендацію з Києва.