Як встановлено судом, 26 квітня 2022 року, приблизно о 1 год 20 хв. екіпаж патрульної поліції отримав повідомлення під’їхати на бульвар Д. Галицького (м. Тернопіль) на допомогу іншому екіпажу, який зупинив автомобіль “Ауді” під керуванням водія з явними ознаками алкогольного сп’яніння.
Прибувши за вказаною адресою, поліцейський роти УПП в Тернопільській області ДПП Роман М. із напарником побачили двох поліцейських, які оформлювали матеріали стосовно водія автомобіля – неповнолітнього Владислава В. У цей час пасажир іномарки, 16-річний Віктор Б. вийшов із салону “Ауді” та, поводячись агресивно, зухвалим тоном почав вимагати пояснити причину зупинки транспортного засобу й нецензурно лаявся на адресу працівників поліції. На законні вимоги припинити протиправну поведінку підліток не реагував, натомість підійшов до патрульного Романа М. і продовжував нецензурно лаятися вже на його адресу. Однак Віктор Б. почав шарпати працівника поліції за формений одяг, на вимогу припинити протиправні дії не реагував, тож правоохоронець зловив підлітка правою рукою за комір куртки, а лівою – за руку, і так відвів юнака в сторону. У момент, коли поліцейський відпускав хлопця, той схопив поліцейського за руку і почав загинати його пальці догори. Поліцейський сказав, що йому боляче і щоб відпустив руку. Проте Віктор Б. натиснув сильніше і зламав Роману М. палець.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 1 січня 2024 року Віктора Б. визнано винуватим за ч. 2 ст. 345 КК України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 місяців. На підставі статей 75, 104 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням 1 року іспитового строку. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на нього покладено обов’язки: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та без погодження не виїжджати за межі України.
До відома: санкція ч.2 ст. 345 КК України передбачає покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу і просив вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутності складу злочину. Уважав, що в суді не доведено, що його підзахисний чинив опір працівнику поліції і умисно зламав палець, адже це могло відбутись і через власні дії потерпілого. Також доводив, що покази чотирьох свідків – патрульних поліцейських суперечливі, не відповідали обставинам справи і відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та за клопотанням сторони захисту повторно дослідивши обставини справи, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і підстав для його зміни відсутні.
Так, допитаний у судовому засіданні міськрайонного суду свідок – працівник поліції Павло С. Підтвердив показання потерпілого Романа М., що він сказав неповнолітньому, що йому боляче і щоб той відпустив руку. Після цього почувся характерний хруст. Аналогічні покази дали і троє інших працівників поліції.
При цьому доводи апелянта, що відеозаписом із нагрудної камери одного з працівників поліції не не зафіксовано таких слів потерпілого, які чули свідки, не можуть бути підставою для відхилення цих показів свідків, оскільки сам захисник указував, що потерпілий з обвинуваченим перебували приблизно за 6 м від працівника поліції, нагрудна камера якого здійснила цей відеозапис. Під час апеляційного розгляду колегія суддів повторно дослідила відеозапис і прийшла до переконання, що сама по собі відсутність фіксації певних обставин технічним засобом не спростовує показань свідків про обставини, які вони сприймали безпосередньо і про які повідомили в ході перехресного допиту в судовому засіданні під присягою.
Крім того, слова працівників поліції узгоджувались із показами іншого свідка – неповнолітнього Владислава В., який в судовому засіданні розповів, що під час оформлення матеріалів справи про скоєне ним адміністративне правопорушення поліцейський Роман М. відвів його товариша Віктора Б. у бік, а незабаром він почув прохання поліцейського відпустити руку.
Також, наявними у справі доказами підтверджується, що безпосередньо після цього працівник поліції відійшов від Віктора Б. і повідомив присутніх, що той зламав йому палець. А Віктор Б. йшов слідом за потерпілим і вигукував, що зламав палець працівнику поліції і надалі продовжував поводитися агресивно щодо присутніх на місці події патрульних.
На переконання колегії суддів, наведені обставини у сукупності з висновками судово-медичної експертизи беззаперечно довели наявність умислу в неповнолітнього обвинуваченого Віктора Б. заподіяти працівникові поліції тілесні ушкодження саме у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, а доводи захисника, що дії його підзахисного були спрямовані виключно на запобігання небезпеці для власного життя і здоров’я, повністю спростовуються наявними у справі доказами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Віктора Б. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 1 січня 2024 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн