Про це пише Файне місто з посиланням на веломандрівника, фотографа Петра Грушка.
Збриж – одне з найменших сіл Тернопільщини. Тут мешкає 5 людей і ще декілька дачників.
З одним із них і познайомився, заїхавши в село. Хоча Ігоря Данилюка назвати дачником буде не зовсім правильно. Він народився і виріс в Збрижі, але потім жив у Дрогобичі. Вийшовши на пенсію, повернувся з дружиною в рідне село. Тримає корову і телицю. Має кошару, яка налічує 40 овець. Сам їх пасе. Просив написати, може кому треба купити ягнят чи дорослу вівцю – звертатися до нього. Чоловік розповів про своє знайомство з відомим дослідником і політиком Миколою Томенком, який три роки тому приїжджав у Збриж. Теж, до речі, ровером. А ще пан Ігор розповів, що за продуктами мешканці села ходять через кладку у Збриж Хмельницької області. Живеться тут людям тихо і спокійно, – пише Петро Грушко.
Це зараз Збриж такий маленький, а були часи, коли тут було досить розвинуте місто, розташоване по обидва береги Збруча. Збриж був більшим, ніж сусідні міста : Скала, Лянцкорунь, Борщів.
Тут був замок, монастир отців Капуцинів, декілька церков. У 18 ст. державний кордон, що був встановлений по річці між Австро-Угорщиною і росією відрізав правобережну частину міста, яка одразу стала селом. Пізніше занепав і лівобережний Збриж.
Довідка
Петро Грушко народився на Хмельниччині, в селі П’ятничани Чемеровецького району. Мандри велосипедом, розповідає, любив ще з дитинства. Сьогодні він мандрівник – велосипедист, фотограф, патріот – дослідник українських земель. Не словом, а ділом він любить Україну, і через фотографії ділиться своєю любов’ю з патріотами всіх куточків рідної землі.