Петицію зареєстрували на сайті Президента України.
У складі бойових розрахунків, до одного з яких входив, Володя разом з побратимами, прибули до визначеної місцевості поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району
Донецької області, звідки вирушили до позицій для заміни інших поліцейських.
Діставшись позицій, зайняли їх, після чого по них розпочався ворожий обстріл. У бліндаж, де перебували поліцейські, з ворожого безпілотного літального апарата скинуто боєприпас, після вибуху якого стала поширюватися невідома газоподібна речовина, що мала подразливий вплив на людський організм. А оскільки Володя знаходився саме ближче до епіцентру вибуху, відповідно постраждав найбільше, оскільки через щільний вогонь ворога, евакуацію одразу було провести неможливо. Через подальше погіршення самопочуття, після 18 год. розпочалась його евакуація з бойових позицій.
Володя навчався у Національній академії внутрішніх справ м. Києва. З дитинства мріяв працювати в поліції, і коли почався набір в патрульну поліцію не вагаючись пішов, але як виявилося пізніше записався в ОШБ НПУ «Лють». Не зважаючи на відмовляння нікого не послухавши, зовсім юним зробив хоробрий та відважний вибір - захищати Батьківщину, що не під силу кожному дорослому чоловіку.
Пам’ятаймо про подвиг, який він здійснив заради нас, заради всієї України. Дорогою ціною він заплатив за мир і спокій, за свободу і незалежність рідної землі. Не забудемо і не пробачимо ворогам, які відібрали його юне життя.
Гордимося Героєм. Вічний спокій його душі. Він назавжди залишиться світлим промінчиком у нашій пам’яті.
Я пишаюсь своїм братом ,а мати і батько своїм сином -Героєм.
Володя, усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, маючи ще стільки планів на життя та нездійснених мрій.
Матвіїв Володимир Іванович справжній Герой який заслуговує на найвищу нагороду – звання Героя України (посмертно).