22 серпня 2024 року йому б виповнилося 24 роки. Він був дуже світлою людиною, красивим юнаком із глибоким поглядом та добрим серцем, яке до останнього удару було віддане Батьківщині. Так палко боровся за перемогу, так сильно вірив , що рідна земля буде квітучим раєм, а не руїною. Любив рідних, вболівав за побратимів, переживав горе інших як своє, жив й боровся до останньої краплини крові за Україну. Хоч було йому лише 23 роки, але душею і розумом був набагато старшим, зрілішим. Багато читав, роздумував й спілкувався. Йому довіряли, до нього прислухалися, його любили. Сам він не раз казав, що найкращих людей зустрів тут, на війні, серед побратимів. Життєрадісний юнак від початку повномасштабного вторгнення був у самому пеклі війни, там, де найважче, там , де життя випробовувало на міцність і гарт. Його очі вже багато бачили, душа стискалася від пережитого, але розум приймав єдині правильні рішення.
Не зважаючи на сильну контузію, повертався знову на передову , бо казав : «Моє місце там!»
Приїжджаючи на декілька днів додому, не забував про Альма-матер, адже тут у 2015 вступив у коледж на « Правознавство», у 2019 – до юридичного факультету на « Право», а у 2021 році отримав диплом магістра з відзнакою за ОС« Публічне управління та адміністрування».
Війна забирає найкращих, але наші небесні Герої житимуть в наших серцях і душах, думках і спогадах доти, доки ми їх памʼятатимемо. Біль втрати ніколи не вщухне, а душевні рани не загояться, бо у засвіти полетіли птахами найрідніші…
У цей скорботний день , ми розділяємо біль родини й молитовно схиляємо голови, стоячи на колінах , перед Андрієм Бердадіним.
Слава Герою! Слава Україні!