У його житті були лісова справа, війна та волонтерство. А нині чоловік планує облаштувати реабілітаційний центр для учасників АТО та ООС.
Три роки тому в мальовничому селі Лішня Кременецького району освятили єдину в Україні каплицю-пантеон, збудовану на честь загиблих воїнів у російсько-українській війні. Поблизу родини загиблих із Херсонської й Тернопільської областей висадили гай. Нині цю землю пан Андрій прагне зробити місцем сили.
– Тим, хто повернувся з передової, неабияк важлива соціальна підтримка. Ми з побратимами часто бачимось у Спілці ветеранів АТО. Однак цього недостатньо. Потрібний центр для соціальної реабілітації. На Кременеччині такого, на жаль, нема. Тому плануємо організувати його в Лішні. Це місце повстанської слави, надзвичайно мальовниче і спокійне – між горами. Тут люди зможуть поспілкуватись і помолитись. Також будемо запрошувати місцевих митців, співати під гітару чи кобзу. Це заспокоює нерви, особливо хлопцям, які повернулись із передової, – розповідає Андрій Біндас.
Ініціатори створення центру заручились підтримкою громадських організацій, тому сприяння відчувають. Однак територія, де планують організувати дозвілля бійців, неелектрифікована. Зараз на це шукають кошти.
Поки створення центру лише в планах, волонтери реалізовують ще одну ціль. Крім учасників бойових дій та їхніх родин, відпочивати тут зможуть діти, що мають проблеми зі здоров’ям. Їхнє лікування буде ефективнішим завдяки іпотерапії, або ж їзді верхи, – вважає пан Андрій:
– Перший крок зроблено. Маємо п’ять коней у Кременці, яких зараз об’їжджають. Волонтери дбають, щоб тварини були спокійними. Цих коней передав нам один меценат із власної конюшні. Незабаром дітки зможуть їздити верхи.
Андрій Біндас пішов воювати на Донбас у 2016-му, у складі 44-ї окремої артилерійської бригади. Чоловік не раз доводив справами: воїни – це не тільки ті, хто захищають країну на фронті, а ті, що надалі дбають про її майбутнє.
Бажання більш активно долучатись до корисних справ у кременчанина виникло після знайомства з отцем Андрієм Любунем. Той не раз бував із волонтерською місією на сході, а згодом почав споруджувати каплицю у Лішні. Військовий вирішив долучитись і подарувати ікону.
Згодом на стіні пантеону зобразили Богородицю. Ікона має назву «Життєдайне джерело».
Щоб закінчити роботу, забракло коштів. Тоді чоловік звернувся до людей, які допомогли зібрати потрібну суму, пригадує із вдячністю.
Зараз часто навідується у затишне село – разом зі співслужбовцями збираються на толоки.
– Нам дуже допомагають пластуни та студенти лісоколеджу. Для молоді проводимо вишколи. Влітку – в наметах. Коли зробимо будинки легких конструкцій, охочі зможуть приїхати сюди в інші пори року, – розповідає Андрій Біндас.
Він вірить: заплановане обов’язково вийде, якщо не втрачати віри і вперто йти до мети, та все у Божих руках.
Фото: МедіаТОР, з особистого архіву А. Біндаса та Google