Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 4 березня.
За матеріалами справи, 4 березня 2022 року Косторний у Telegram надіслав представникам РФ карту території Міжнародного центру миротворчості та безпеки, на якій зображено військові містечка та додатково зазначив про розташування казарм, гуртожитків та ін. Карту він надіслав своєму давньому другові Олександру Свістунову, який проживає в анексованому Криму і є одним із засновників партії «Русский блок» та Всеукраїнської громадської організації «Руський рух України».
Карту полігону Косторний на прохання Свістунова надіслав також співробітнику ФСБ РФ Юрію Водолазькому, який був підписаний як «Ніколай Водолазов». 6 березня 2022-го Косторний повідомив Водолазькому, що в підвалі одного із будинків по вулиці Гашека Львові зберігається озброєння.
13 березня 2022 року росіяни ракетами обстріляли Яворівський військовий полігон, що за 30 кілометрів від Львова, влучивши у казарми, в яких спали солдати. Загинула 61 людина і ще 160 було поранено.
Галицький районний суд Львова 23 травня 2024 року засудив Косторного до 15 років увʼязнення.
Косторний не визнав вину. Він стверджував, що фотографував не карту місцевості, а публічно доступну схему розташування мисливсько-рибальского обʼєднання, членом якого він є. Ще у 2021 році він їздив у село Старичі оновити свій квиток учасника і побачив на стіні схему угіддя, яку сфотографував, щоб знати як доїхати до озер. На схемі немає координат (довготи, широти), тому цей документ він не вважає картою.
Обвинувачений Косторний пояснив, що Свістунов до нього звертався як до правозахисника, він допомагав збирати гуманітарну допомогу, їздив по Львівщині протягом 30 останніх років, брав участь у мітингах ветеранських, які не були заборонені. Відправлення повідомлення «Водолазову» це був жарт з його боку. З агентом ФСБ Водолазьким він не спілкувався.
У загибелі людей на Яворівському військовому полігоні після обстрілу РФ Косторний звинувачує керівництво полігону, яке своєчасно не вивело військових в укриття під час тривоги.
Адвокат оскаржив вирок, посилаючись на те, що суд неправильно оцінив докази, перекрутив їх значення і допустив факти порушення права на захист. Захисник вважає, що Свістунов і «Водолазов» не є представниками спецорганів РФ.
Апеляційний суд, вислухавши доводи скарг, вирішив, що висновки першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах.
На ноутбуці Косторного виявлено його численні листування щодо імплементації ідей «русского мира» в межах області, підготовки проекту Декларації про єдність російських народів, підготовки резолюцій відповідних зібрань, а також повʼязані із цим організаційні заходи. Ще з 2015 року Косторний отримував вказівки щодо втіленні сепаратистських настроїв на Львівщині регіоні та організовував їх виконання.
Із переписки вбачається, що співрозмовник Косторного, якого ідентифікували як працівника ФСБ РФ, цікавила інформація розвідувального характеру про розташування окремих обʼєктів та місць проживання військовослужбовців та іноземних інструкторів на території Яворівського військового полігону.
«Там рядом есть общежития, где живут военные инструктора, гостинницы может? (…) Где могут быть железки и иностранные грибы? (…) Важны военные обьекты, по западной и все что связано с полигоном», — писав Водолазький.
У відповідь Косторний надсилав зображення карти і цифри, якими були позначеній на цій карті військові містечка і гуртожитки, в яких жили військові інструктори та ін.
Доводи захисника, що прокурор не надав оригіналів документів на підтвердження персональних даних Водолазького, є безпідставними, оскільки суд приймає як докази копії витягу з автоматизованої «Российский паспорт» стосовно Водолазького, що, відповіно до КПК, вважаються оригіналом документа.
Не спростовують вину Косторного і посилання захисту, що карта була в загально доступному місці і Косторний лише надіслав її фото. Адже ця карта містить, в тому числі, позначені військові обʼєкти, тобто інформацію розвідувального характеру, тому її пересилання вказує на підривну діяльність Косторного проти України.
Адвокат говорив, що суд першої інстанції, начебто, неправомірно відмовив у клопотанні захисту про проведення закритого судового засідання, тому що Косторний не бажав, щоб його знімали на фото та відео і розповсюджували перебіг засідання на всю Україну. Але вимоги ст.27 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Наведені стороною захисту обставини не є підставами для проведення закритого судового засідання.