Тільки б і радіти з боку. Але ж ні. Є ж і «добрі» сусіди, завжди готові розкрити очі бідній сиротинці, що він чи вона не рідний, а приймак. - пише Щоденно

Я написала це, як пояснення до того, що я спостерігала сьогодні ввечері на дитячому майданчику.
PS: (заздалегідь). Я знаю цю науково-інтелігентну сім’ю. У них є прийомний син – Леонід. Льоня, по-домашньому. Років йому десь 6-ть.

І ось цього вечора Льоня малюкам в пісочниці допомагав будувати фортеці і замки з піску. Коли все йшло до здачі пісочного «об’єкта», то при@балась до нього стервозна і недалека наша «домо-управителька».

– Ти!!! Підкидьок! Приймак! Дитбудинівський! Якби ти знав, що у тебе зараз не справжні батьки, то ти б себе так не вів, а був би в дитбудинку!

Я тільки хотіла підійти і просто, мовчки набити пику цій жирній свині, але…
Мене зупинив тонкий, але жорсткий голосок дитини:

– Ідіть в попу тітка, я про це знаю вже давно. Мама каже, що я повинен рости інтелігентною людиною, а так як я інтелігентний хлопчик і не можу послати вас на…, то попрошу вас піти.
Тітка оніміла. А дитина віщає далі:

– Мамі й татку я на вас поскаржуся! Я не знаю, як вас звуть, але ви – тітка, яку ВСІ у дворі ненавидять. А мої батьки вас знайдуть і покарають за те, що ви ображаєте малюків… А ще й доносите всьому дитячому майданчику.
І тут же без переходу:

– Мааа!!!!! Ма!!!! Тааа!!!!!!! То!!!!!!!! Мене тітка ображає!!!!!!!
Самі розумієте, що з доброзичливою тіткою було через пару хвилин, коли батьки Леоніда буквально як з повітря опинилися поруч з сином.
…Поважаю малюка!!! Хорошою людиною виросте!!!!! Грамотною.