Як встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2021 року приблизно о 18 год. 30 хв. між подружжям С. за місцем їхнього проживання в одному із сіл Кременецького району виник побутовий конфлікт, під час якого обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з мотивів ревнощів вирішив заподіяти смерть дружині Ользі С. Реалізуючи свій злочинний намір, Василь С. наніс їй чисельні удари кулаками по голові та тілу, спричинивши потерпілій легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Подолавши її опір, чоловік розпеченою праскою став припікати відкриті ділянки тіла, обличчя та шиї, спричинив їй термічні опіки ІІ-ІІІ ступенів загальною площею 15%. Після цього руками закрив їй ніс і рот, заподіявши смерть дружині.
Вироком Збаразького районного суду від 1 грудня 2022 року 55-річного Василя С. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України (вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині) та призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв’язку з недоведеністю його вини. Стверджував, що судом допущено неповноту судового розгляду та належним чином не перевірено його версію події, а саме, що дружину вбили в іншому місці, а тіло підкинули додому. Факт їхнього спільного проживання не підтверджував скоєння злочину саме ним.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і підстав для його скасування немає.
Хоча обвинувачений своєї вини не визнав, його винуватість підтверджено показами сина, дочки та сусідів, котрі хоча не були безпосередніми очевидцями події, проте розповіли про постійні конфлікти між подружжям і зловживання ними спиртним. Під дією алкоголю Василь С. неодноразово бив дружину та дітей, погрожував Ользі С. вбити або зарізати, одного разу ганявся за нею з праскою. Увечері перед вбивством син, який жив неподалік, чув, як батько кричав до матері: “Йди до хати, бо я тебе заб’ю”.
Крім того, на вилученому в обвинуваченого під час затримання одязі виявлено сліди речовини бурого кольору. За висновками судмедексперта, ця речовина була кров’ю людини та могла належати як потерпілій, так і обвинуваченому, оскільки у них одна група крові. На підставі цих доказів місцевий суд встановив, у що в день убивства обвинувачений перебував із потерпілої сам на сам. Також у матеріалах кримінального провадження наявні постанови про притягнення Василя С. до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (ст. 173-2 КУпАП) щодо потерпілої.
Твердження обвинуваченого, що між ним і дружиною через ревнощі стався словесний конфлікт, оскільки напередодні Ольга С. не ночувала вдома, колегія суддів оцінила як спробу уникнути покарання. Так, у суді Василь С. наполягав, що не пам’ятав, чи побив він того дня дружину, але після сварки ночував у літній кухні. Вранці, виявивши в будинку побиту дружину мертвою, звернувся до поліції. Однак за висновком експерта психіатра, обвинувачений, хоча і мав розлади психіки внаслідок вживання алкоголю, події вбивства не міг не пам’ятати.
Також безпідставними колегія суддів визнала доводи апелянта, що протокол НСРД (негласних слідчих (розшукових) дій) було сфальсифіковано, оскільки у камері Управління виконання покарань він перебував один і нікому нічого не розповідав. Однак, за даними аудіо контролю, у камері Василь С. зізнався співрозмовнику, що вбив дружину. Даний аудіо контроль (негласна слідча дія) проведено відповідно до вимог КПК України на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського апеляційного суду, із застосування негласних методів роботи. Протокол НСРД розтаємничено та доведено до відома обвинуваченого та його захисника і досліджено судом першої інстанції. При цьому ні у сторони захисту, ні у Василя С. жодних сумнівів стосовно розмови не виникло.
Погодилась колегія суддів і з визначеними Василеві С. видом і мірою покарання. Так, місцевим судом правильно враховано, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин (за кваліфікацією ст. 12 КК України), але раніше не судимий і скарги за місцем проживання відсутні. Призначене обвинуваченому покарання було необхідними та достатніми для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого Василя С. залишила без задоволення, а вирок Збаразького районного суду від 1 грудня 2022 року – без змін.