Я на Різдво хотіла би в дитинство…
Туди, де заметілі до небес,
Де на душі спокійно й урочисто –
У світ гучних колядок, мрій, чудес…
Я пам’ятаю, як звучали хором
В уяві чиїсь тихі голоси,
Коли вели їх за собою зорі
У край, де народився Божий Син.
Я ніби бачу ті маленькі ясла,
А в них – новонароджене дитя…
З тих пір почався другий відлік часу,
Щоб дати шанс нам на нове життя…
В дитинстві все сприймалося інакше.
Лишились в серці спогадів сліди
До болю, до деталей, до мурашок…
Якби ж мені хоча б на мить туди…
О. Сапріянчук-Маротчак