Розповідає Суспільне Тернопіль.

Війна, поранення та полон

13 липня 2022 року Сергій разом із підрозділом тримав оборону біля населеного пункту Спірне. Підрозділ зіткнувся з масованими атаками супротивника, зокрема артилерією, танками, мінометами та іншою важкою зброєю.

“У мене зразу попадання в каску – куля збила її з голови. Я нахилився, щоб підняти, і мені в спину прилетіло”, – згадує військовий.

Після важкого бою, коли боєприпаси закінчилися, а підмоги не надійшло, Бойчука та його побратимів взяли в полон.

Тортури та утримання в неволі

Сергій детально розповів про знущання, яких зазнавав у полоні:

“Вони мене били, зв’язували руки, одягали мішок на голову. Тричі казали обирати, кого пристрелити, але я відмовлявся. Потім мене посадили на пляшку, били електрошокерами, а під час допитів погрожували ножем та пістолетом”.

Умови утримання були жахливими. У камері розміром 6 на 5 метрів перебувало 27 чоловік. Їжа була вкрай недостатньою: за час полону Сергій втратив понад 25 кілограмів ваги.

“Годували нас дуже погано. До полону я важив 73 кілограми, а через рік залишилося лише 47”, – поділився військовий.

Звільнення та повернення до родини

18 жовтня 2024 року Сергія обміняли разом із 94 іншими захисниками. Для його родини це стало довгоочікуваним днем: дружина Андріана протягом усього часу не припиняла намагань повернути чоловіка. Вона брала участь у мирних акціях та міжнародних самітах, щоб привернути увагу до проблеми військовополонених.

Після повернення Сергій проводить якомога більше часу з сім’єю:

“Понад два роки я не бачив сина. Тепер намагаюся надолужити кожну хвилину”.

Окрім родинних моментів, він активно тренується, щоб повернути фізичну форму та знову виконувати бойові завдання.