Чоловік став одним із постраждалих під час найкривавішого удару по Тернополю за весь час повномасштабної війни. Тоді внаслідок атаки загинули 38 людей, ще понад 90 отримали поранення.
У день трагедії пан Євген саме виходив із дому.
— Я живу на першому поверсі. Вранці збирався у справах. Дійшов до вхідних дверей і відчув сильний удар, а далі — червоне зарево. Мені просто розірвало черевну порожнину. Все посипалося, і я втратив свідомість, — пригадує чоловік.
Постраждалого оперативно дістали з-під завалів та доставили до лікарні. Медики діагностували проникаюче поранення черевної порожнини з ушкодженням внутрішніх органів та масивною кровотечею. Через серйозне порушення кровообігу існувала загроза ампутації ноги, однак лікарям вдалося її врятувати.
Після тижня без свідомості у реанімації стан пацієнта стабілізувався. Через місяць після поранення його перевели на лікування до Львова, де він провів наступні пів року.
За словами завідувача хірургічного відділенняЛікарні Святого Пантелеймона Гната Герича, у пацієнта розвинулися важкі гнійно-септичні ускладнення та значні дефекти м’яких тканин черевної стінки й нижніх кінцівок.
Лікарі виконали шість складних реконструктивних операцій, під час яких відновлювали функції сечового міхура, правого сечоводу та кишківника.
Попри значний прогрес у лікуванні, чоловікові ще належить пройти один важливий етап відновлення. Через ушкодження судин та тривале порушення кровопостачання він втратив чутливість у нозі та наразі не може самостійно ходити. Орієнтовно через пів року йому планують провести ортопедичну операцію.
Попри всі випробування, пан Євген не втрачає оптимізму та радіє поверненню додому.
— Сусіди мене обіймали, казали, що дуже раді, що я вижив. Син і донька постійно говорили: «Тату, живи, ти нам ще потрібен». Це і є моя найбільша підтримка. А зараз я дуже хочу встати на ноги, аби допомагати дружині, — розповідає тернополянин.