«За кого він воював? За кого і за що віддав своє життя? Щоб я зараз через це все проходила і не могла його гідно поховати? Щоб все робила за власний кошт? Справа не у грошах, а у повазі до того, хто віддав своє життя й за них зокрема… Чому це все зараз відбувається з нами?» — каже дружина Героя Миколи Ірина Шумляківська, пише 20 хвилин 

Поранили на Донеччині

31-річний Микола Николяк помер у лікарні Тернополя 6 листопада. Є документи, що проблеми зі здоров’ям, які забрали його життя, з’явилися внаслідок тяжкого поранення, яке отримав на Донецькому напрямку (у редакції є всі копії документів — прим. авт). 

Дружина, замість того, аби лічені години побути із чоловіком і гідно провести його в останню путь, оббиває пороги всіх можливих інстанцій, і, як каже жінка, від безсилля вже просто руки опускаються… Вона вже шукала допомоги й у ветеранському офісі ОВА. Проте поки їй відмовляють у похованні чоловіка на Алеї Героїв, що на Микулинецькому цвинтарі.

Микола Ярославович Николяк народився 17 грудня 1993 року у с. Солоне Заліщицького району. Із дружиною Іриною Шумляківською вони разом працювали на залізниці, де й познайомилися. Проживали у Тернополі від 2016 року у цивільному шлюбі, а в 2023 році офіційно одружилися. Микола виховував трьох доньок Ірини як власних, у нашому місті вів молодшу доньку до першого класу.

Сьомого лютого 2023 року чоловік йшов на роботу, коли його зупинили працівники ТЦК і вручили повістку. Дали день на збори, і вже 9 лютого чоловік був мобілізований. За словами дружини Ірини, Микола не опирався, зібрав речі, попрощався з рідними і пішов воювати.

— Близько місяця проходив навчання у Житомирі, потім перекинули на Донеччину,  там день-два підготовки, і його відправили на Бахмутський напрямок, — розповіла «20 хвилин» Ірина Шумляківська. — Він пройшов тамтешні гарячі точки — Часів Яр, Кліщіївка, Бахмут. 17 вересня 2023 року отримав тяжке поранення на Донеччині. 

Ірина про пораненого чоловіка дізналася від нього 18 вересня, і вже через добу була у нього в госпіталі Харкова, куди чоловіка доправили на лікування. Невдовзі його перевезли у Львів. 

Не дожив, щоб зняли з обліку

— Микола пройшов ВЛК, і 29 квітня поточного року його «списали» з частини, а 30 квітня повідомили, що він їде в Тернопіль на продовження лікування і реабілітацію, бо саме в цьому місті проживає без реєстрації, — розповіла «20 хвилин» Ірина Шумляківська. — У Тернополі 30 квітня його взяли на облік у ТЦК. Я днями там була, просила зняти з обліку, пояснювала, що він тяжкий, служити вже не зможе, він був у лікарні, хворобу отримав внаслідок поранення, яке відноситься до тяжких і пов’язане із захистом Батьківщини. Від першої виписки всі документи про це є. Мені сказали прийти 11 листопада, але до цього часу Микола не дожив.

Певний час Микола пробув вдома, але у понеділок, 5 листопада, його стан різко погіршився і його поклали до лікарні. Цілий день його капали, Ірина була поруч із чоловіком. Він, згадує дружина, весь час хотів спати. Тому ввечері, попрощавшись із Миколою, Ірина пішла додому, до дітей. І запевнила, що зранку повернеться. Але 6 листопада із самого ранку дружині зателефонувала чергова лікарка, повідомивши, що Миколи більше немає.

— Я не знала всіх нюансів, куди звертатися в таких випадках, лікарка сказала, мовляв, він військовий, перебуває на обліку, вона сама повідомить військкомат і поліцію, — згадує Ірина Шумляківська. — Потім сказала, мовляв, чекайте, з вами зв’яжуться. 

Ірина чекала кілька годин, а потім з’ясувала, що від Миколи всі відхрещуються, бо він списаний в запас. Тоді жінці порадили звернутися до ветеранського офісу у ОВА. Вона, зібравши всі документи, пішла туди. 

Ховати за власний кошт?

— Батьки їздили в СКП «Ритуальна служба», що на Микулинецькій, там сказала ховати за власний кошт і лише на Довжанці, — розповіла Ірина Шумляківська. — Я не хочу нічого, мій чоловік віддав своє здоров’я і життя в 31 рік. У мене єдине питання: «За що? За кого?» 

Позаштатний радник начальника Тернопільської ОВА Юрій Човган підтвердив «20 хвилин», що вдова зверталася до ветеранського офісу.
— Хлопцеві 31 рік, проживав у Тернополі, чому має бути така ситуація? — каже Юрій Човган. — Я особисто був у міського голови Сергія Надала. Там мені відповіли, що є положення про поховання, там все прописано. Але тоді виходить, що Героїв ділять досить дивним чином на своїх і чужих…
Юрій Човган також опублікував пост на власній сторінці у Фейсбук, звернувшись до депутатів і міської влади.

«Панове депутати Тернопільської міської ради, пане голово міста, я не думав, що на третій рік повномасштабної війни можна ділити загиблих військових на своїх і чужих, — написав Юрій Човган. — Що можна ділити на того, хто загинув на полі бою і на того, хто так само загинув, але від ран. Що на Пантеоні Героїв можна ховати лише тернополян і лише тих, хто мав реєстрацію, і лише тих, хто загинув на полі бою. А решта вони не вас захищали? Ви хоч уявляєте, що було би з Тернополем, якби не вони? Що було би з вами і вашими родинами? До мене в офіс ветеранів звернулася родина військового, який помер в нашій міській лікарні. Помер через рік після поранення, так і не зміг вилікуватися. Він 9 років прожив в Тернополі, не реєструвався по якимсь власним причинам. І тепер його не поховають на Пантеоні Героїв? Ви серйозно? Тому що в положенні так прописано???? Так поміняйте положення», — написав Юрій Човган. 

З офісу ветеранів дружина військового пішла в міську раду писати звернення. Поки очікують на результат. 

Тепер всі відхрещуються?..

«20 хвилин» звернулися до Тернопільського ТЦК та СП за коментарем.

— Поховання померлого військовослужбовця в межах Тернопільської громади — у компетенції органу місцевого самоврядування, — повідомили «20 хвилин» у пресслужбі Тернопільського ТЦК та СП. — Місце на цвинтарі, труна, решта атрибутів та організаційних питань — у їхній компетенції. Ми даємо почесний караул, прапор, та готові забезпечити всі військові почесті, щойно міськрада підтвердить, де і коли ховатимуть чоловіка. Забезпечимо також роту караулу та почесний салют. Ми готові…

У родини воїна є довідка з ЖЕКу про фактичне місце проживання Миколи, розповіла сусідка і знана у Тернополі волонтерка Надія Левицька. 

— Це мій сусід. Хлопцеві було лише 31 рік. Дружина відчуває зараз себе непотребом, — написала Надія Левицька. — Був мобілізований ТЦК області. Є довідка з ЖЕКу про фактичне місце проживання. Військомат для чину поховання сказав самостійно придбати військову форму. Всю іншу ритуальну атрибутику виходить що теж. І тут справа не у витратах, а у повазі. УБД — шматок картону. Світлої пам’яті захиснику Миколі…

«20 хвилин» звернулися за коментарем до міськради. Зокрема, цікавилися, на якій підставі відмовляють у похованні воїна на Алеї Героїв. Що прописано у положенні і хто та коли його приймав. Запитали ми про категорії, кому відмовляють у похованні і за яким принципом у Тернополі «сортують» Героїв. 

— Я просто хочу по-людськи поховати свого чоловіка. За що він воював? — Ірина Шумляківська зупиняє розмову. Жінка гірко плаче. — Навіщо вони влада (міська влада – прим. авт.) так чинять із ними і нами? Тепер все за свій кошт? Так, в Тернополі його забирали. Микола розповідав, що один з працівників ТЦК ще казав, що в нього прописка заліщицька, і інший, мовляв, — байдуже, нехай буде. А тепер від нас і від нього всі відхрещуються?.. 

Що кажуть в міськраді? 

СКП «Ритуальна служба» приймає сповіщення від міського ТЦК, коли є загиблий. Також  уточнює інформацію, на коли планується привезення тіла в зал для прощання і поховання, яке відбувається наступного дня, прокоментував «20 хвилин» директор комунального підприємства Сергій Тлумацький.

— У випадком із Миколою Николяком, міське ТЦК дало відповідь, що в них немає інформації про про нього, — пояснив Сергій Тлумацький. — Адже призивало його районне ТЦК. Немає сповіщення – не ховаємо. На АлеїСлави у Тернополі, що на вул. Микулинецькій, можуть поховати лише загиблих із реєстрацією в м. Тернополі.

Іншим пропонуватимуть поховання у секторі №9 на міському кладовищі, що на вул. Петра Батьківського (в народі називають у Довжанці — прим. авт.). Це стосується військових, батьки чи родичі яких виявили бажання поховати чи на пантеоні, чи на військовому секторі №9. На довбанці родичі можуть обрати, це буде одинарна могила, двійна чи трійна. На Микулинецькому кладовищі тільки одинарні могили.

— Щодо поховання, наше СКП видає весь необхідний набір товарів та послуг, згодом звіти направляємо в управління ЖКГ міськради, — пояснив Сергій Тлумацький. —Родичі не витрачають гроші на це. До списку входять труна, флагшток, тимчасова дерев’яна опалубка, копання ями, два вінка, український прапор. Все однакове, передбачене кошторисом. Родичі мають право відмовитися, але тоді оплачуватимуть товари чи послуги за власний кошт. Щодо коштів, які витрачають на ці послуги/товари, зверніться до міськради.

Випадків, що рідні відмовлялися від, скажімо, труни чи вінків від міськради, ще не було, запевнив Сергій Тлумацький.

«20 хвилин» також поцікавилися, хто розробляв і приймав положення про поховання Героїв у Тернополі і якими є критерії відбору. Натомість речниця міськради Мар’яна Зварич повідомила «20 хвилин», що відповіді на ці запитання нададуть на інформаційний запит. 7 листопада журналісти вже направили запит до міськради. Зокрема, цікавилися, копіями документів, що стосуються поховання Героїв, критеріями, за якими у міськраді обирають, кому лежати на Алеї Слави, а кому ні. Та коштами, яке виділяють на поховання загиблих.  
Коли отримаємо відповідь, опублікуємо.