За офіційним твердженням, ікона Мукачівської Богородиці походить із Греції, припускається, що з Константинополя, хоча є версія, що її написали грецькі майстри на території Італії. Висловлюють здогади про те, що вона була намальована ще раніше до зазначеної на ній дати – 1453 р. Також зауважується, що не відомо яким чином ікона могла потрапити до Риму, де і зберігалася до 1926 року, пише тижневик "Номер один".
Скоріш за все, внаслідок нападу турків на Візантію, рятуючи ікону від знищення, перевезено її до Риму, де вона зберігалася у папських палатах Ватикану.
Якось один сліпець, який подорожував тим краєм, умився водою з криниці і, щиро помолившись до Матері Божої, прозрів. На знак вдячності за своє чудесне зцілення він побудував біля криниці невеличку каплицю, де й помістив ікону Пресвятої Богородиці.
З тих пір стали тут збиратися з усіх сторін Галицької Лемківщини, а також північно-східної Словаччини численні паломники. Коштом і старанням князя Федора Корятовича тут було побудовано дерев’яну церкву і келії для декількох ченців як знак щирої подяки Божій Матері за опіку над краєм. У 1603 році Краснобрідський василіянський монастир дуже потерпів від пожежі і пограбування, але ця ікона Пресвятої Богородиці залишилася чудом неушкодженою. Невдовзі ця чернеча обитель була заново відбудована. Пізніше монастир ще не раз зазнавав нищення від пожеж і руйнувань під час воєнних лихоліть, але ікона Божої Матері вціліла.
Уже на початку 60-х років XVII ст. ця ікона була широко відома в краю своїми чудами. Чудотворну ікону Пресвятої Богородиці вірні почали прикрашати численними дарами-вотами в знак вдячності Господеві за ласки, які завдяки заступництву Матері Божої сходили на побожних прочан, що з вірою і надією приходили до цієї Краснобрідської чудотворної ікони.
З другої половини XVIII ст. Краснобрідська чернеча обитель, незважаючи на важкі часи, далі залишалася важливим відпустовим місцем Підкарпатського краю. Сюди з усіх околиць Срібної Землі і Галицької Лемківщини збиралися на багатотисячні відпусти на празники Зіслання Святого Духа і Покрову Матері Божої побожні прочани, щоби перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці отримати зцілення від тілесних і душевних недуг.
Тут у 1761 році було збудовано нову монастирську церкву з каплицею, у якій було поміщено чудотворну ікону Матері Божої.
Розповідають, що ікона знала чимало див. Одного дня до монастирської церкви в Мукачеві на Чернечій горі батьки привели сліпу дівчину віком п’ятнадцяти років і попросили отця Василя Ваврика, ЧСВВ, відправити за неї Службу Божу перед чудотворною іконою Божої Матері. Отець радо погодився, брати-студенти співали. Після освячення Чесних Дарів дівчина скрикнула схвильованим, але радісним голосом: «Я бачу!» Великою була радість батьків. Вони щиро дякували Богові і Пречистій Діві за отриману чудесним способом ласку.
Ще одне чудо відбулося під час стихійного лиха, яке сталося на Закарпатті. Проливні осінні дощі з 3 на 4 листопада 1998р. призвели до непередбачуваної повені, яка завдала великої шкоди багатьом людям. Постраждало чимало сіл і деякі міста. У Мукачеві о 2 годині ночі вода вийшла з берегів ріки Латориці й у нижній частині міста затопила цілий квартал. Сім’я, яка переховувала ікону, проживала саме на одній з вулиць цього кварталу. Рятуючись, вони покинули будинок, але забули ікону. Коли через два дні рівень води знизився і небезпека минула, родина повернулася додому. Великим було їхнє здивування, коли, ввійшовши до будинку, побачили, що кімната-каплиця, де завжди правилась Служба Божа перед чудотворною іконою, була сухою, на відміну від інших кімнат, що були залиті й понівечені водою. У такий спосіб збереглася неушкодженою чудотворна ікона Божої Матері.