А давай у повільному вальсі,

Так-так, тому самому, Штрауса…

Кружляти, кружляти у танці,

Годинами не роблячи пауз.

До запаморочення. За годинниковою.

Знову і знову. Без жодного слова.

Давай рухи стануть нашою мовою,

А скрипка – нам колискова.

Не дивися під ноги. Довірся же,

Як і в танці, не буду підводити.

Достукуюсь навіть віршами,

З кожним рухом ніжніші дотики.

Не прощайся. І не закінчуй це.

Нехай вальс Вічність триватиме.

Чорні клавіші – ноти відчаю,

Білі – музики, що далі гратиме.

01.10.2017р.

(с) Кучерявий