"Вчора від ворожого дрона загинув мій друг, мій односельчанин, людина, яку я знала з самого дитинства Петро Незнайко. Ми виросли в одному селі, знали одне одного багато років, але по-справжньому здружилися вже під час цієї страшної війни. Через телефонні дзвінки. Петро телефонував мені з південного фронту, сюди, в Італію. Мабуть, щоб хоч на якийсь час відволіктися від війни, від її жахів, від постійної небезпеки. Ми могли говорити довго, про все на світі: про сім'ї, батьків, дітей, про наше життя, про рідне село… Про звичайні речі, які там, на фронті, напевно, ставали особливо цінними", - пише Катерина Шморгай.
За словами жінки, останній раз вони розмовляли два тижні тому.
"Петро хотів чогось домашнього, чогось, що нагадувало б про дім. Тож ми з сестрою зібрали йому посилку — домашню закрутку, смаколики, частинку нашого тепла. Тепер думаю про те, як хотілося б мати можливість відправити йому ще одну… Петро розповідав мені, чому пішов воювати. Він міг цього не робити. Але зробив свій вибір свідомо. Пішов, щоб його син не мусив іти на війну. Щоб ворог не прийшов на нашу землю. Щоб наші діти могли жити у своїй країні, у своєму домі, не знаючи того, що довелося пережити його поколінню. Вже другий день не можу повірити, що його більше немає. Що більше не буде тих несподіваних дзвінків, коли він матиме вільну хвилину. Що більше не почую його голосу і ми не говоритимемо годинами про все на світі", - йдеться у дописі жінки.
Вічна пам'ять.
Петро Незнайко народився 30 березня 1988 року - ріс у селі Зарубинці, що на Збаражчині.