24 лютого, коли пішли обстріли, взяв сумку і пішов у військкомат. А після розподілення потрапив у Тернопільську артилерійську бригаду. В армії служив в національній гвардії а Харкові, пише 20 хвилин Тернопіль. 

Володимир виріс в багатодітній сім'ї, де патріотизм прививали змалечку. Відтак тепер мама вдома з фронту чекає трьох — чоловіка і двох синів. 

В артилерії, каже, все — нове, та швидко адаптувався і зрозумів, що нічого важкого немає. Цікавимося, які обов’язки у солдата. 

"Ношу снаряди і досилаю їх в гармату", — спокійно відповідає нам хлопець. 

Тут варто уточнити, що снаряди важать майже по 50 кілограм. Нічого важкого? Для цього як мінімум потрібно бути у відповідній фізичній формі. 

"Живу в селі знаю, що таке  —важка праця, — пояснює Володимир, — Крім того і завжди, з дитинства любив займатися спортом: легка атлетика, важка атлетика, фізичні навантаження, штанги, гантелі, турнік — зараз життя довело, що все це — недарма". 

На війні навчився відразу на нове озброєння. З радянськими гарматами не працювали. Знання англійської знадобилися і на фронті — допомогли зрозуміти інструкції.  Усі надписи на самій гарматі про функції — теж англійською.

"Навчалися ми на полігоні, все відчули на практиці, нам все показали, розподілили функції, ми зробили пробні постріли і почали свій військовий шлях, -  пригадує Володимир. - А там — Бровари, Сумщина, Рівненщина та декілька областей на сході. Найважче було на Донеччині, де найбільше відчувається агресія з боку окупантів, і населення відрізняється — українці, які нас там не вітали, сприймали вороже". 

Солдат півроку не бачив своїх вихованців, вони цікавляться, передають привіти, слова підтримки, бажають швидкого повернення. Батьки учнів в соцмережах пишуть, що дітки часто запитують, коли Володимир Васильович вже буде. Він зізнається, що теж сумує за ними. 

"Попри вимогливість, намагався проявляти любов і турботу, — розкриває секрет учнівської любові молодий вчитель. - Дисципліна — найважливіше на уроці для ефективного засвоєння знань, та в той же час були і жарти, словом, дружелюбна атмосфера". 

Класи у сільській школі — невеликі, по 5-6 дітей, тому усі діти полюбилися йому як рідні, усі школярі з нетерпінням чекають свого вчителя додому.