Про це повідомили кореспонденти Суспільного.

Олегу Семчишину – 23 роки. Він розповів, що у 18 років пішов служити за призовом. Підписав контракт, а потім почалась повномасштабна війна. Воював на донецькому напрямку у складі десятої гірсько-штурмової бригади. У полон потрапив під час виконання бойового завдання. Пробув там 2 роки. За його словами, не впасти духом допомогла підтримка побратимів:

"Товаришам, кого викликали на допит, розказували, що є якась заява, інформація, мовляв від тебе Україна відмовилась. Він приходить з допиту в шоці. Ми кажемо: "Та не може бути такого, ти контрактних, ти служив". Багато різного було. Вони спеціально давили морально, щоб людина падала духом. Ми кожен день підбадьорювали один одного, психологічно трималися".

Олег Семчишин із сім'єю. Суспільне Тернопіль

Олега обміняли цьогоріч 6 травня.

"Місяць часу в мене була реабілітація, відновлення після полону. Нарешті вже вдома, щасливий, радий, слава Богу", — сказав Олег Семчишин.

Олег Семчишин. Суспільне Тернопіль

Олег ріс в інтернаті, а з 16 років виховувався у дитячому будинку сімейного типу. Його батько-вихователь Олег Данилюк розповів, що спершу їм повідомили, що хлопець зник безвісти:

"Він пропав, по-моєму 14 чи 13 липня, якраз перед своїм днем народження. 19 липня ми вже побачили відео, що він в полоні. Ми зраділи, що він живий. Ну, звичайно, далі пішли ще більші переживання. Другий хлопець, який вийшов звідти раніше, його хороший друг Родіон. Він нам розказав трохи детальніше, як себе Олег там почуває. Сказав, що там людські умови, що там не знущаються, дотримуються режиму".

Олег Данилюк із сином. Суспільне Тернопіль

Олег Данилюк розповідає, разом з дружиною будинок сімейного типу в Жовнівці створили 7 років тому. Тут виховують п'ятьох власних і п'ятьох прийомних дітей. Ще семеро уже дорослі та живуть окремо. Батько-вихователь розповів, що Олег завжди відповідальний та цілеспрямований:

"Зі всіх дітей, які є в мене, він, якщо приходили різдвяні свята, ходив колядувати, як на роботу. Він мав ціль. Перша, це була купити собі телефон, він його купив. Пізніше він купив собі планшет. Ми йому доклали, звичайно, а пізніше він взагалі собі скутер купив".

Олег Данилюк. Суспільне Тернопіль

Світлана Данилюк сказала, що батьки хвилювалися за Олега, але вірили, що він впорається:

"Оце найбільше боялися, що б не зламали, бо це молодий хлопець. Але вірили до кінця. Ми писали в різні служби, адвоката наймали, писали в різні інстанції, дзвонили, шукали. Кожен список, кожен обмін – і ти шукаєш. А ще найщасливіше те, що ти розумієш, що він прийшов здоровий фізично і не зламаний психологічно".

Світлана Данилюк. Суспільне Тернопіль

З полону Олега чекали усією родиною, розповіла його зведена сестра Христина Данилюк:

"Було неочікувано, ми коли дізналися, що він приїхав. Ми всі дуже плакали, раділи йому. Щастя на душі, що він живий. Це головне, що з ним все добре, що він може бути зараз біля нас, говорити з нами і ми його чуємо".

Олег Семчишин. Суспільне Тернопіль

У липні в Олега день народження. Два з них він провів у полоні. За його словами, найбільшою мрією було цьогоріч святкувати його вдома.