Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Анастасії Невірної. 

Андрій розповідає, що його рука обпечена, оскільки під час влучання дрона нею він прикрив очі і це врятувало зір. Вибухівку на нього росіяни скинули з дрону - вона розірвалась поруч з бійцем.
 
"Мені чудом повезло, я дуже дякую хлопцям, які були в той час зі мною, Юрієві, який допоміг, спас мене витяг, йому дуже велика подяка", - каже Андрій. 

Усе тіло Андрія зранене та посічене уламками. Його рятували спочатку у Запоріжжі, потім у Дніпрі. Шансів на одужання було небагато, кажуть лікарі.  
 
"Історія важка, тому що уламки, які залітають глибоко до шлунку і до легень і розбивають гайморові пазухи, дають мало надії на життя. Шкіра на його обличчі обгоріла, він кожною своєю кісточкою відучував біль. І на всіх етапах проводились операції", - кажуть медики.

Андрію 22 роки. Ніс строкову службу, коли почалось повномасштабне вторгнення. Не вагаючись підписав контракт і став на захист країни. Потрапив на Запорізький напрямок, там постійно був на нулі. І попри усе пережите - каже, ні про що не шкодує. 

"Але я не жалію, бо з такої молоді з того всього і починається, а як дальше строїти країну, якщо ніхто її не хоче захищати", - каже військовий. 

Там, на Запоріжжі, в одному з сіл, де базувався підрозділ, хлопець зустрів своє кохання. Після поранення дівчина постійно поруч із ним, аби підтримати. А з рідного Тернополя примчав батько.    

Андрію досі боляче рухатись. Утім лікарі кажуть- найстрашніше позаду. Хлопець житиме і йтиме на поправку. Ще кілька днів Андрій проведе у лікарні Дніпра. Далі поїде на реабілітацію до рідного Тернополя. Туди, щойно одужає, планує забрати і свою кохану.