"Я на крані, мороз, холодно, а я в дві зміни у тій кабіні. Думаю, ну треба, то мушу. Подають мені панелі, чіпляють їх, а я витягаю і бачу вантажник показує треба везти. Везу і задрімала, кран їде, дві тони причеплено, а я задрімала. Настільки стомлена була, і з того переляку пробудилась і бачу, що я ще їду", - каже Явдокія Герасименко.

Пані Явдокія розповідає, останньою масштабною забудовою, над якою вона працювала, стала Ватра. Далі було ще кілька менших проектів. Нині ж пенсіонерка усім серцем радіє, коли прогулюється уже сучасним містом, адже доклала чимало зусиль, щоб відродити Тернопіль. Скромно, та все ж милується своїми творіннями.

"Сьогодні я іду по вулиці і бачу: оце мій будинок, оце мій будинок, і всім розповідаю. От якби кожен стільки зробив. Хоча тепер Тернопіль зовсім не схожий на той, яким він був", - додає пані Явдокія.

Отак в компанії знайомих пані Явдокія часто розповідає історії будинків. Усі разом жінки пригадують як Тернопіль виглядав до війни: на місті ставу, було сміттєзвалище та людські городи. Згодом все прибрали і викопали водойму. Пенсіонерка пані Галина каже, тоді на території Тернополя було багато гранат, тому її чоловік, як і більшість жителів, ходив збирати їх та вивозив за місто.

Пані Явдокія досі при розмові з друзями наголошує, що живе у центрі Західної України - Тернополі. Жінка і її знайомі пишаються тим, що після війни відновити це місто вдалося. І сподіваються, що наступні покоління робитимуть його ще кращим і затишнішим.

Оля Боднар, "Т1 Новини"
http://ternopil1.tv/