В

Волока — поземельна міра в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях в XVI— XVII ст. Волока, що мала 30 моргів і була мірилом феодальних повинностей, офіційно запроваджена в литовських великокнязівських маєтках «Уставою на волоки» 1557 року. Величина волоки не була сталою. Литовська волока дорівнювала 21,3739 га, старохолмська — 16,818 га, новохолмська — 17,361 га, старопольська —17,95499 га, ново-польська — 16,79653 га тощо.

Г

Гелер новий — грошова одиниця, запроваджена 1892 року як 1/100 австро-угорської крони. Карбувався з неповноцінних металів: нікелю (20 і 10 грамів) та міді (2 і 1 грам). Поширювався як розмінна монета на території Австро-Угорщини та на загарбаних нею західноукраїнських землях.

Гміна — найменша адміністративна одиниця в Польщі та на Західній Україні до возз’єднання її з Радянською Україною.

Городники — категорія феодально залежних селян на Україні в XIV—XIX ст. Мали лише присадибні ділянки (городи) і відбували на користь поміщика пішу панщину.

Гріш, грош — старовинна монета, що була поширена в багатьох країнах Європи. Відома з XII ст. На українських землях у XVI—XVIII ст. у значній кількості були в обігу литовські й польські гроші. З часом гріш перетворився на дрібну розмінну монету: на початку XIX ст.— вартістю 2 копійки, пізніше — вартістю ½ копійки.

Д

Десятина — десята частина доходів, яку сплачувало феодально залежне населення церкві. Призначалася на утримання місцевих храмів, священиків та вищого духівництва і була одним із засобів феодальної експлуатації селянства.

Домінікальні землі — поміщицька, державна і церковна земельна власність у період феодалізму в Австрії та на загарбаних нею західноукраїнських землях. Переважна частина домінікальних земель належала поміщикам. Податки з цих земель, запроваджені лише з XVIII ст., були набагато менші, ніж з т. зв. рустикальних (селянських) земель.

Домінія — певна територія з містами й селами, що належала великому феодалові, церкві або державі. До складу великих магнатських доміній (маєтків) входили ціла система фільварків, «ключів» з кількох фільварків, волостей чи графств. Управління господарством домінії, якщо власник не вів його сам і не здавав в оренду чи посесію, було в руках довірених управителів (губернаторів) і економів.

З

Злотий — польська грошова одиниця. В XVI—XVIII ст, був поширений і на українських землях, загарбаних шляхетською Польщею. З 1493 року злотий (дукат) мав вартість 30 срібних грошів. З 1633 року почали карбувати срібну монету номіналом у злотий.

К

Кадастр — перепис, економічна оцінка й класифікація усіх земельних угідь. Перші поземельні кадастри — «Йосифинська» й «Францисканська» метрики — були проведені відповідно в 1785—1787 і 1819— 1820 рр. австрійським урядом па території загарбаної ним Галичини. Матеріали кадастрів розкривають систему сільськогосподарського й промислового виробництва, економічно-фінансовий стан і суспільні відносини на західноукраїнських землях у період розкладу феодалізму і зародження капіталістичних відносин.

Ключ — територіально-економічна одиниця, яка об’єднувала групу фільварків. До нього входило також кілька сіл і містечок.

Комасація — складова частина аграрної реформи в буржуазно-поміщицькій Польщі. Провадилася відповідно до закону від 28 грудня 1925 року «Про парцелярію, комасацію й осадництво», який зобов’язував поміщиків продавати при посередництві держави ділянки землі селянам (переважно куркулям) і осадникам. Комасація призвела до загострення класової боротьби на селі. На Тернопільщині протягом серпня—вересня 1930 року селяни спалили близько 160 поміщицьких, куркульських і осадницьких садиб.

Комірники (коморники) — категорія найбіднішого феодально залежного селянства і міщанства в Польщі, Литві та на загарбаних польською шляхтою українських землях у XV—XVIII ст. В селах комірниками називали безземельних селян, які наймитували і жили по чужих хатах (коморах); вони відбували пішу панщину або платили грошовий чинш. У містах комірниками називали позбавлених власності бідних міщан, залежних від заможної міської верхівки.

Корець — старовинна одиниця виміру зерна, рідин на Україні, в Росії, Білорусії, Польщі, Литві в XV—XVII ст. Офіційно прийнятим у шляхетській Польщі був т. зв. варшавський корець місткістю близько 50 кг. На Україні корець був побутовою мірою збіжжя і являв собою мірку місткістю в 6 пудів (близько 100 кілограмів).

Королівщини — староства (округи), які король роздавав великим магнатам. Доходи від королівщин йшли на користь магнатів, право управляти староствами часто переходило у спадщину.

Крейцер — розмінна монета, що карбувалася із срібла, а згодом з міді в Німеччині (XV—XIX) та Австрійській імперії (XVII—XIX ст.). На українських землях, загарбаних Австрією, у XVIII—XIX ст. були в обігу мідні крейцери.

Крона — назва багатьох середньовічних європейських монет, а також монета й грошова одиниця деяких країн у новий і новітній час. Австро-угорська крона була в обігу протягом 1892—1918 рр. і дорівнювала 100 гелерам. Карбувалися золоті монети вартістю 20 і 10 крон і срібні вартістю 1, 2 і 5 крон. Випускалися також паперові крони. На території Галичини австрійські крони називали коронами.

Л

Лан — поземельна міра в шляхетській Польщі й феодальній Литві в XIV— XVIII ст. та на загарбаних ними українських землях. Основне мірило феодальних повинностей залежного селянства. Було два види: малий лан (фламандський, хелмський) дорівнював 30 моргам (близько 16,8 га) і великий лан (франконський) — 43,5 морга (близько 25 га). Залежно від розміру наділу селянські господарства поділялися на ланові, півланові та чвертьланові. Після запровадження 1557 року «Устави на волоки» лан почали називати волокою.

Ліцитація —продаж з аукціону конфіскованого майна за несплату боргів.

М

Морг — одиниця земельної площі в Польщі, Литві XVI— XVIII ст. та на загарбаних ними українських землях (застосувався до 1939 року). Найпоширенішим у Литві був морг, який дорівнював 0,7123 га, в Польщі були морг старий коронний (0,5985 га), новопольський (0,5609 га); 1919 року запроваджено морг, що дорівнював 0, 5599 га.

О

Осадники — польські колоністи на західноукраїнських і західнобілоруських землях, загарбаних у 1920 році буржуазно-поміщицькою Польщею. Селилися переважно в районах, що межували з СРСР. Осадники (в основному члени військових і напіввійськових фашистських організацій, активні учасники боротьби проти Країни Рад у 1920 році) одержали від держави кращі землі, їх забезпечували сільськогосподарським реманентом і кредитами. Осадники допомагали поліції придушувати революційний рух.

Осип — данина зерном, одна з форм натуральної ренти в королівських маєтках на Поділлі в першій половині XVII ст. Звичайно становив третину врожаю з кожного селянського двору.

Очкове — натуральна медова данина на Україні в XVI— XVII ст. Стягувалося з селян, які займалися бджільництвом. У різні часи становило від 25 до 50 проц. медозбору.

П

Парцеляція — роздрібнення селянських земельних наділів за капіталізму. Була поширена в Галичині, на Буковині та Закарпатській Україні під час перебування їх під гнітом Австро-Угорщини, а в 20—30-х роках XX ст.— на західноукраїнських землях, загарбаних буржуазно-поміщицькою Польщею, боярською Румунією та буржуазною Чехословаччиною. Роздрібнення селянських наділів на клаптикові парцели призводило до низьких урожаїв і злиднів селян.

«Пацифікація» (втихомирення) — придушення революційного і національно-визвольного руху в Західній Україні за допомогою каральних загонів, що їх посилав уряд буржуазно-поміщицької Польщі в 30-х роках XX століття.

Повоз — феодальна повинність, яка існувала з часів Київської Русі, полягала в обов’язкові селян доставляти сільськогосподарські продукти за розпорядженням феодала або давати «підводних коней» князеві та його представникам. З кінця XV ст. замість повозу з селян почали стягувати грошовий податок — «повозні гроші».

Поволовщина, воловщина — один з прямих феодальних податків на загарбаних феодальною Литвою і шляхетською Польщею українських землях у другій половині XIV — першій половині XVII ст. Сплачували його всі феодально залежні селяни в розмірі 4—60 і більше грошів залежно від майнового становища. Поволовщину ліквідовано на початку народно-визвольної війни 1648—1654 років.

Подимне, дим — одна з форм феодальної податі в Давній Русі та на українських землях, . загарбаних феодальною Литвою і шляхетською Польщею. Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору). В XV— XVII ст. на Україні подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні селяни-данники й почасти панські селяни зі своїх земельних ділянок натурою і частково грішми. З XVI ст. перетворився на звичайний натуральний та грошовий чинш.

Пропінація — монопольне (пропінаційне) право магнатів і шляхти на виробництво і продаж горілки в своїх маетностях. Було поширене у шляхетській Польщі, феодальній Литві та на загарбаних ними українських і білоруських землях у XV—XVIII ст. У Галичині пропінацію скасовано 1889 року.

Р

Ринський, римський — на західноукраїнських землях, які перебували під владою Австрії, назва монети, що дорівнювала 1 австрійському гульденові. З 1857 року дорівнював ⅔ таляра або 20 срібним грошам, а з 1867 року, ставши австро-угорською грошовою одиницею,— 100 крейцерам.

Рустикальні землі — селянські земельні наділи у феодально-кріпосницькій Австрії та на загарбаних нею західноукраїнських землях, які перебували в спадковому користуванні. Юридичними власниками цих земель вважалися поміщики, держава, церква, на користь яких селяни були зобов’язані відбувати панщину, виконувати різноманітні натуральні й грошові повинності та сплачувати державі поземельні податки. Поділ земель на рустикальні й домі-нікальні втратив своє значення після реформи 1848 року.

С

Сажень — російська лінійна міра довжини (213,36 сантиметра) .

«Санація» — назва фашистського режиму, що існував у Польщі в 1926—1939 роках. Походить від демагогічного лозунга «санації» (оздоровлення) політичного та економічного життя країни, проголошеного фашистською клікою Пілсудського. «Санація» на західноукраїнських землях призвела до посилення соціального й національного гноблення трудящих.

Сервітут — в експлуататорському суспільстві обмежене право користуватися чужого річчю. Найбільшого поширення набули земельні сервітути, які полягали в праві власника земельного наділу користуватися певними вигодами сусіднього земельного наділу (дорогою, водоймищем, пасовиськом тощо).

Староство — 1) Адміністративно-територіальна одиниця в державних володіннях у феодальній Польщі, Великому князівстві Литовському та на загарбаних ними українських і білоруських землях. До складу його входили одне і більше міст і містечок та кілька сіл. 2) На західноукраїнських землях, що з кінця XVIII ст. були під гнітом гамбурзької Австрії, а в 1920—1939 рр.— буржуазно-поміщицької Польщі,— повітове управління, очолюване старостою, яке здійснювало адміністративну владу на території повіту.

Т

Таляр — велика срібна високопробна монета багатьох європейських країн XVI—XIX ст. Спочатку важив близько 30 грамів, згодом — майже вдвічі менше. На українських землях таляри були в обігу в XVI—XVIII століттях.

Тяглові селяни — частина феодально залежного селянства в шляхетській Польщі, феодальній Литві та на загарбаних ними українських землях у XIV—XVIII ст., а також на всій Правобережній Україні в дореформений період. Вони мали робочу худобу (коней, волів) — т. зв. тягло — і відбували тяглову панщину, обробляючи поміщицьку землю своєю худобою і сільськогосподарським інвентарем.

Ф

Фільварок — багатогалузеве господарство, яке феодал-поміщик вів, використовуючи дарову працю селян-кріпаків. Був поширений в Польщі, Литві, Білорусії та на Правобережній Україні в XIV — першій половині XIX століття.

Флорин — 1) золота монета вагою 3,5—3,7 грама, яку карбували до XVI ст. у Флоренції, пізніше — назва срібної монети в європейських країнах, зокрема в Угорщині. Дорівнював австрійському гульденові. 2) Інша назва злотого, що трапляється в польських та українських писемних джерелах XVI—XVIII століть.

X

Халупники — категорія феодально залежних селян і міської бідноти в шляхетській Польщі, феодальній Литві й на загарбаних ними українських землях у другій половині XVI—XVIII ст., на захоплених Австрією західноукраїнських землях до середини XIX ст., і в дореформений період на Україні, що входила до складу Росії. Халупники були безземельними, володіли лише хатами (халупами) та іноді невеликими садибами. З’явилися після видання 1557 року польсько-шляхетським урядом «Устави на волоки». Відбували пішу панщину та ряд інших повинностей.

Ц

Циркул (округ) — адміністративна одиниця, введена на території Східної Галичини після загарбання її 1772 року Австрією. Поділ на циркули був ліквідований 1855 року.

Ч

Чинш — регулярний оброк грошима або натурою, який платили державі або феодалові особисто вільні, але позбавлені земельної власності чиншові селяни та міщани за користування орними та іншими земельними угіддями. Розмір чиншу, запровадженого на території західноукраїнських земель у XIX ст., визначався законом або звичаєм. Був неоднаковий не тільки в різний час і в різних місцевостях, але й в одному й тому самому маєткові, бо залежав від кількості землі, що її обробляли селяни, числа працівників у родині, наявності худоби тощо.

Чиншова шляхта — збіднілі дрібні феодали, позбавлені земельної власності, які за користування землею магнатів чи держави платили податок — чинш і відбували різні додаткові повинності. Кількість чиншової шляхти особливо зросла в XVII—XVIII ст. Після 1831 року ті з них, хто не зміг довести свого шляхетського походження, були віднесені до категорій селян чи міщан.

Чопове — державний податок на виготовлення і продаж алкогольних напоїв у шляхетській Польщі та на загарбаних нею українських землях. Відоме з XV ст. Чопове брали з горілки, меду, пива, з 1629 року — й з вина. В XVI ст. становило 1/18 вартості напою.

Ш

Шарварок (спільна робота) — додаткова феодальна повинність на спорудженні й ремонті шляхів, мостів, гребель, панських будівель у шляхетській Польщі та на загарбаних нею українських землях. Розмір шарварку не був сталим і становив до 24 робочих днів на рік з селянського двору.