"Почитав назви страв. Йдеться не про лексику, яка, скоріш всього, незрозуміла нинішньому поколінню, а мешканцям східних регіонів – поготів. А про те, що кухня галичан була вишукана і багата. У тодішніх крамницях все можна було для цього придбати. Поки не прийшла дика більшовицька голота, яка тільки й знала водку-сєльодку і картошку, і накликала голод на наш нАрід.

До речі, чимало з тих, здавалося б, дивних назв та й самі страви я знаю змалку, мама готувала їх, навіть незважаючи на скрутні часи.

Отже, що полюбляли галичани років 100 тому? Потравка з качки з пармезаном, пантарки печені, щука в майонесї, щупак з сарделевим сосом, щупак по жидівськи, шельфіш печений, перепелиця з рижом, кваічоли, бекаси, чмілюхи, паштет з раків, каляфіори, компот з дактелїв, компот з прунелїв, компот з фіґ, салата швайцарська, шмар з кукурудзяного ґрисїку, лєґуміна цитринова, будинь чоколядовий, кох дамський (Damenkoch), суфлєт з морелів, маренґи зі сметаною, крем з мараскіно, блян-манже міґдаловий, зульц в рожі, бабочка цісарська до кави, штанґлики солоні, альберти…

І багато-багато іншого."