. 

1881 року у Львові створили українське освітньо-виховне «Руське педагогічне товариство»  – РПТ. Згодом його переіменували спершу в «Українське педагогічне товариство», а потім у товариство «Рідна школа». Не забарилося рішення про створення аналогічного польського товариства, пише lifeter.com.ua

–  3 травня 1891 року під час святкування Дня польської конституції було створене «Товариство народної школи» (Towarzystwo Szkoły Ludowej або TSL), яке спершу діяло на теренах Галичини, а згодом усієї Польщі, – розповідає отець Тарас Коковський. – Відділення TSL було також у Тернополі, а головою його тутешньої управи був Станіслав Юзеф Сроковський (Stanisław Józef Srokowski 1872-1950) ­ – педагог, географ, колекціонер, громадський діяч, дипломат, воєвода Волинського воєводства (1923-1924рр), голова Польського географічного товариства. До слова, Сроковський тривалий час був греко-католиком, та після вбивства 1908 року Мирославом Січинським намісника Галичини графа А.Потоцького з політичних мотивів став римо-католиком.

Впродовж 1903-1914 рр. Сроковський викладав у Тернопільській державній чоловічій вчительській семінарії (Seminaryum Nauczycielskie Męskie w Tarnopolu). Це теперішній бульвар Шевченка, 1, у двір якого сьогодні можна потрапити через арковий прохід з вивіскою «Бункермуз». Цей затишний дворик тернополяни ще звуть «італійським» або «венеційським». Ініціаторами створення дворика було Польське культурне товариство.

Подільський музей «Товариства народної школи» офіційно відкрився у новому приміщенні 1913 року, хоч фактично почав діяти ще з 1906 року. Бібліотечно-музейною комісією музею з 1907 року керував А. Стопко. Спеціально до дати офіційного відкриття музею вийшов друком «Путівник». Музею виділили чотири кімнати. На той час вже зібралося понад 10 тисяч експонатів, зокрема – археологічні знахідки, предмети побуту, стародруки та давні документи, зброї, писанок, народних ремесел тощо.

В музеї працювали такі відділи:

1. Доісторичні розкопки.

2. Кераміка, фарфор.

3. Зброя.

4. Етнографія.

5. Мистецтво.

6. Нумізматика та сфрагістика.

7. Зразки місцевої природи.

8. Фігури, карти, відбитки, документи, дипломи, фотографії.

• В музеї були цікаві старі мапи, гравюри Єремії Фалька та Вільгельма Гондіуса, план Кам’янця-Подільського, виданий у Парижі в 1691 році, багатотомний гербарій подільської флори, подарований професором Мар’яном Рациборським, колекція польських монет, починаючи з 12 століття і руські монети, викарбувані Казимиром Великим (знайдені поблизу Тернополя), литовські монети з язичницьких часів, –  продовжує отець Коковський. –  Найціннішим зразком природничої секції був метеорит вагою 1916 грамів, знайдений 1901 року у подільському селі Бобулинці (Бучацький район) власниками спиртзаводу Мойшею Ашкеназі та Веніяміном Кауфманом . Природничий відділ містив колекцію гнізд подільських птахів; колекцію подільських та карпатських дерев у поздовжньому та поперечному розрізах; «найбільшого павука на Подолі, єдиного тарантула, що мешкає в Польщі», кістки доісторичних тварин, знайдені на Поділлі, колекцію рогів оленя, лося, козулі тощо.

Основою чудової нумізматичної колекції музею стала особиста колекція монет Сроковського, якій заздрили навіть музейники відомої колекції Чапських у Кракові. Під час І світової війни значну частину музейних експонатів було вкрадено чи знищено. Згодом музей відновили, а 1940 з приходом більшовиків музейні колекції передали до Краєзнавчого музею.

Пізніше у цьому приміщенні була жіноча гімназія. В часи незалежної України будівля стала власністю Управління освіти міської ради, якийсь час тут було й управління міської міліції.

Італійський дворик зараз реставрують силами тернопільських підприємців. Попри свій непривабливий стан, куточок є одним із найатмосферніших дворів міста і улюбленим місцем для фотосесій.