Зведення гімназії було обумовлене тим, що через відсутність школи, у якій можна було б здобувати повну середню освіту – заможні жителі Бучача мусіли їхати на навчання до гімназії у Бережанах, Тернополі чи Станіславові.
У листі Міністерства освіти Австро-Угорщини від 18 січня 1892 року йшлось про рішення відкрити 1 вересня 1893 року в Бучачі гімназію.
Спочатку цей навчальний заклад мав бути двомовним, де б навчали українською та польською мовами. Але через тиск поляків і байдужість очільників галицьких українців, національну несвідомість оо. василіян, які віддали Бучацьку цісарсько-королівську школу «K. K. Kreishauptschule», рішення міської ради, постала державна гімназія. За одними відомостями, гімназистів навчали польською мовою, а за іншими - також німецькою.
Гімназія діяла в новозбудованому приміщенні, що було зведене у 1897—1898 роках. На другому поверсі була каплиця, де відбувалися богослужіння для учнів.
У 1899 році посвятили та урочисто відкрили пам'ятну дошку Янові Оберцу (1834—1899, ц.-к. капітан крайової оборони), який записав для потреб гімназії свій маєток бл. 50000 золотих ринських.
Свого часу на фасаді будівлі були погруддя трьох польських поетів, яких поляки вважають провісниками: Юліуша Словацького, Адама Міцкевича, Зиґмунта Красінського.