У часи Хмельницького, з осені 1648 року, Тернопіль та його околиці постійно у полі зору обох сторін як місце гуртування військ. Тут проходить основний коридор пересування військ. Осінній похід 1648 року Богдана Хмельницького безпосередньо Тернополя не зачепив. Але у 1649 році місто опинилось у центрі маневрування козаків, татар та поляків. Симпатії міщанства і православного духовенства були на боці козаків. Не оминули Тернопіль й події, пов'язані зі Зборівською битвою 1649 року. М.Грушевський в IX томі "Історії України-Руси" наводить такий цікавий історичний документ. "Як ішов гетьман Б.Хмельницький з козаками і татарами під Зборів, то котрі польські городи були по дорозі з обох боків поблизу, як Бар, Сатанів, Константанів Старий і Новий, Межибіж, Тернополь, Скала, Зиньків — котрі то городи післанці тепер ідучи дорогою бачили — й инших городів багато козаки й татари попалили, йдучи походом.

А люди руські, міщани, всі з тих городів повтікали до Дніпра та до інших козацьких городів, а ляхів, жидів татари повибивали, або брали в полон. А про руських людей у гетьмана з ханом уложено договір, що йому до Львова руських людей не брати, а за Львовом татарам вільно брати в полон всяких людей. І в польській літературі є згадки про те, що під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького околиці Тернополя зазнали нищення. Перед боєм під Берестечком у 1651 році головні сили Хмельницького збиралися між Збаражем і Тернополем. Війська козацького гетьмана розташувалися на околиці у напрямку Збаража.

Під Тернополем Хмельницький стояв у травні півтора тижня. Тут він і приймав протягом чотирьох днів послів від семигородського князя Ракоція. А влітку 1653 року Богдан Хмельницький скликає під Тернополем козацьку раду, де, зондуючи настрої війська, ставить питання, як бути далі. Після Переяславської угоди Тернопіль знову опинився у центрі уваги, тепер уже польських воєначальників. Але Хмельницький не упускає з поля зору цих подій. Р.Ластовецький, надісланий ним у Москву для дізнання, зізнає, що "польські гетьмани йдуть на Кам'янець через Тернопіль та розіслали універсали по городах, де були війська на лежах, щоб сходитися під Тернопіль."

У листопаді 1654 року гетьман Потоцький та обозний королівського війська Стефан Чарнецький збирають свої сили під Тернополем, і місто стає вихідною точкою польського наступу. Про стратегічну доцільність тернопільського коридору згадує Богдан Хмельницький і в листі до московського боярина Василя Борисовича Шереметєва. Він пише, що "піде старим шляхом 1648 року на Тернопіль і Львів. Бо на Кам'янець іти війську прикро: гори великі і переправи трудні." У 1657 році козаки, відступаючи, скористались тернопільським коридором і прорвались через надсеретянські болота. Хоча це у значній мірі залежало від антикоролівської позиції коменданта замку.

Тернопіль у плині літ (2003) / Любомира Бойцун Розділ "Біля витоків. Поділ і Стара синагога" / ст 51, 52